Останні місяці мої колеги, корпоративні екологи, юристи, проєктні організації та самі підприємства практично щодня стикаються з однією й тією самою проблемою. Мова про санітарно-захисні зони (СЗЗ).

Люди професійно виконують свою роботу, підприємства витрачають значні кошти на дослідження, лабораторні вимірювання, розрахунки, проєктну документацію, проходять усі передбачені законодавством процедури, але врешті не можуть завершити встановлення або зміну розміру санітарно-захисної зони через неврегульованість окремих положень після змін до Державних санітарних правил.

Про проблему місяцями знає Міністерство охорони здоров'я України, професійна спільнота неодноразово звертається з проханням її врегулювати, а підприємства продовжують працювати в умовах правової невизначеності, це вже важко назвати нормальною ситуацією.

Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України теж про проблему давно інформоване. І мене сьогодні хвилює навіть не лише те, що бізнес не може завершити адміністративну процедуру. Значно серйозніше інше питання: хто нестиме юридичні наслідки, якщо підприємство виконало всі вимоги законодавства, але не змогло завершити процедуру з причин, які від нього не залежать?

Ми живемо в умовах війни. Український бізнес сьогодні не просить преференцій чи спрощень. Він просить лише про одне – щоб можна було працювати законно, прогнозовано і завершувати процедури, які вже були розпочаті відповідно до вимог держави.

Тому звертаюся до Уряду, а також до керівників підприємств, екологів, корпоративних юристів, проєктних організацій, консультантів та всіх фахівців, які супроводжують процедури встановлення або зміни розмірів санітарно-захисних зон.

Якщо ви вже зіткнулися з такою ситуацією, будь ласка, напишіть мені або на офіційну пошту Асоціації професіоналів довкілля.

Ми хочемо зібрати не один чи два приклади, а реальну картину по всій країні, щоб звернутися  до Кабінету Міністрів України вже не з окремим листом, а з консолідованою позицією бізнесу.

Переконана, що таких підприємств значно більше, ніж ми сьогодні бачимо, просто кожен намагається вирішити свою проблему самостійно. Чим більше буде реальних історій, тим складніше буде робити вигляд, що це лише поодинокі випадки.