У Євросоюзі збираються покласти край нераціональному знищенню одягу, аксесуарів до нього та взуття, яке компанії не могли продати у магазинах. Заборона на такий антиекологічний підхід для великого бізнесу набула чинності 19 липня. Для компаній середньої ланки правила запрацюють із 2030 року.
Як додали в Єврокомісії, ці обмеження відповідають Регламенту з екодизайну для сталих продуктів (ESPR).
Марнування ресурсів
Виробництво будь-якого товару потребує ресурсів — води, енергії та людської праці. Коли продукцію просто знищують, то всі ці витрати виявляються змарнованими. Водночас утилізація також призводить до викидів парникових газів.
Тож такими законодавчими обмеженнями влада ЄС хоче заохотити до сталих практик — повторного використання чи ремонту.
Інші шляхи для компаній
Щоб не допустити ліквідації, Єврокомісія пропонує компаніям використовувати всі можливі варіанти. Серед них:
- продаж, зокрема зі знижками чи на альтернативних ринках;
- передавання до благодійних організацій чи соціальних установ;
- повторне використання — ремонт, реконструкція або ж переробка.
Винятки для знищення
Влада ЄС залишає невеликий простір для утилізації непроданого товару. Це можуть бути випадки, коли товар є небезпечним, пошкодженим, порушує права інтелектуальної власності або відхилений від прийняття як пожертву.
Однак для цього компанії мають надавати беззаперечні докази, документи, результати випробувань. Все, щоби не допустити зловживань та обходу законодавства.
Масштаб проблеми
Заборона на знищення нереалізованої текстильної продукції є одним із перших конкретних заходів у межах ESPR. Причина в тому, що сучасні моделі ведення бізнесу призводять до знищення непроданих товарів, через що спостерігається негативний вплив на природу.
Дані Європейського агентства з охорони навколишнього середовища свідчать, що 4-9% текстилю з ринку ЄС знищується у новому стані без жодного використання. Щороку йдеться про 264-594 тис. тонн відходів, які виникають лише через принципи бізнесу.
Вплив на люксові бренди
Найбільш відчутною ця заборона може стати для компаній, що позиціонують себе як продавці розкоші. Для них дефіцит товарів — це частина маркетингової стратегії, яка підкріплює попит споживачів.
За даними Financial Times, торік близько 40% предметів розкоші вже продавали зі знижкою, що свідчить про кризу в галузі. Тож нові правила можуть примусити компанії обирати суворіші методи — аж до скорочення виробництва, аби не віддавати свої товари до аутлетів.
Бізнес не хоче розвитку сірого ринку люксу, до якого неминуче призведе передавання нерозпроданих колекцій на вторинні ринки чи до благодійних організацій. Водночас збільшення кількості складів для зберігання таких товарів чи їхня переробка можуть призвести до зростання витрат.
ЕкоПолітика розповідала, що навіть придатна до вживання їжа також часто потрапляє на смітник. Йдеться про колосальні 20% від усіх харчових відходів або ж 200 млн тонн. Лише в Україні на звалища щороку викидають близько 2,7 млн нормальної їжі.
