У більшості українських громад система управління відходами працює поза законом. Ще 2023 року набув чинності закон "Про управління відходами". Одна з його вимог — місцева влада мала перебудувати архітектуру системи, створивши адміністратора й уклавши нові договори. Проте на практиці це зробило лише одне місто, а інші вимагають грошей від споживачів, хоча самі працюють по суті нелегально.
Цю позицію висловив експерт із питань екології та управління відходами, директор асоціації РЕКОПАК Олександр Лимар у своїй колонці для медіа "Дзеркало тижня".
Нова модель не працює
"Сміттєва" реформа створила нову модель організації управління побутовими відходами, у центрі якої — адміністратор. Він має бути посередником, через якого громада організовує надання послуги, збір оплати за неї та договірну взаємодію з виконавцем робіт.
Проте чи зробили це у містах України? Ні, за одним лише винятком — у місті Черкаси вимоги закону реалізували повноцінно. В інших громадах, від сіл до міст-мільйонників, працюють за старими правилами, які суперечать новим нормам.
"Так виникає юридичний парадокс. Закон встановив новий порядок організації послуги. Громади його не виконали. Але послуги продовжують надаватися. Відповідно, діяльність виконавців здійснюється в системі, яка не відповідає вимогам чинного законодавства", — наголосив Олександр Лимар.
За його словами, це стосується і роботи полігонів видалення побутових відходів. Навіть маючи відповідні дозволи, поза системою з адміністратором вони працюють не зовсім легально.
Проблему бачать, але не реагують
Ігнорування вимог закону має всеукраїнський характер і його помічають на державному рівні. Як доказ, експерт наводить цитату з відповіді Міністерства розвитку громад на запит однієї з сільрад у 2024 році.
"З метою уникнення неузгодженості норм закону щодо визначення адміністратора послуги з управління побутовими відходами Верховною Радою України зареєстровано проєкт закону України від 18.09.2023 за №10066 "Про упаковку та відходи упаковки", поданого Кабінетом міністрів України, яким, зокрема, пропонується частину першу статті 32 Закону України "Про управління відходами" викласти в такій редакції: "1. У територіальних громадах з чисельністю населення понад 500 тисяч осіб рішенням міської, сільської, селищної ради визначається адміністратор послуги з управління побутовими відходами. В інших територіальних громадах також може бути визначений адміністратор послуги з управління побутовими відходами рішенням міської, сільської, селищної ради".
Тобто проблема є і її хотіли виправити. Щоправда, згаданий законопроєкт "Про упаковку та відходи упаковки" було відкликано, тож зміни так і не затверджені.
Незаконні тарифи
За законом, за розрахунок тарифу та його подання на затвердження відповідає саме адміністратор послуги. Проте у низці міст тарифи на управління піднімали і після 2024 року без створення адміністратора.
Тож виходить, якщо розцінки для населення робив виконавець послуги, ця процедура є прямим порушенням закону. І самі тарифи, на думку експерта, так само незаконні.
Одностороння відповідальність
Держава та місцева влада цілком закономірно вимагають від громадян оплати за послуги управління відходами, адже система вивезення та зберігання потребує фінансування. Проте експерт наголошує, що зі свого боку влада все ж не виконує законних вимог.
Загалом споживач оплачує не лише те, що зі смітника вивезли його відходи, а й усю систему управління ними. Вона має бути організованою за законом "Про управління відходами", проте на практиці відсутня у належному вигляді.
"Особливо цинічною здається ситуація, коли боржникам нараховуються штрафні санкції, подаються позови до суду та вимагається безумовна оплата послуг. Виходить дивна модель правової держави: громадянин повинен виконувати закон безумовно, а орган місцевого самоврядування може відкладати його виконання на невизначений термін", — зауважує Олександр Лимар.
Як євроінтеграційний закон "Про управління відходами" мав удосконалити українську систему, ЕкоПолітика розповідала в окремому матеріалі.