Лісова реформа в Україні – це не лише про рубки, посадки чи продаж деревини. Її справжня суть – у зміні моделі управління лісами: від розпорошеної, часто непрозорої системи до централізованого, цифрового, фінансово відповідального та екологічно збалансованого управління.

Чого реформі ще бракує

Нинішня реформа має сильну адміністративну й фінансову логіку, але їй бракує повноцінної суспільної легітимності. Люди мають бачити не лише доходи підприємства, а й стан лісу, якість відновлення, зменшення незаконних рубок, захист старовікових лісів, доступність рекреації та користь для громад. Головна небезпека — перетворити реформу на централізацію без належних запобіжників. Єдине велике державне підприємство може бути ефективним. Але воно також може стати надмірно закритою монополією, якщо не матиме незалежного нагляду, публічної звітності, екологічного аудиту та реальної участі громад.

Тому наступний етап має включати такі кроки:

  1. Створення сильної наглядової ради після корпоратизації. Вона має включати фахівців з корпоративного управління, екології, деревообробки, фінансів, місцевого розвитку та євроінтеграції. Бажано без іноземців, яким все потрібно довго пояснювати.
  2. Повна відкритість даних. Громадяни мають бачити не лише карти рубок, а й тип рубки, підставу, лісорубний квиток, геолокацію ділянки, обсяг деревини, покупця, ціну та відновлення після рубки.
  3. Перехід від “посадили саджанці” до “виростили стійкий ліс”. Показник успіху – не кількість висаджених дерев, а приживлюваність, біорізноманіття, мішаність насаджень, стійкість до пожеж, шкідників і зміни клімату.
  4. Захист старовікових і природних лісів. Комерційна логіка не повинна поширюватися на ліси, які мають унікальне природоохоронне значення.
  5. Розвиток деревообробки в Україні. Економічна мета реформи – не просто продати кругляк, а створити вартість усередині країни: меблі, будівельні матеріали, дерев’яне домобудівництво, біоекономіка.
  6. Підтримка громад. Частина доходів від лісокористування має залишатися на територіях, де розташовані ліси: дороги, протипожежна інфраструктура, рекреація, місцеві робочі місця.
  7. Окрема програма для прифронтових і деокупованих лісів. Там потрібні інвентаризація, розмінування, протипожежні заходи, відновлення екосистем, а не звичайна господарська логіка.

Якою має бути українська лісова політика

Перспектива лісової галузі України залежить від відповіді на одне питання: чи зможемо ми перестати бачити ліс лише як джерело деревини? Правильна модель – це ліс як стратегічний актив держави. Він має одночасно працювати на економіку, клімат, оборону, екологію, громади та майбутні покоління. Україні потрібна не “реформа рубок”, а нова лісова політика. Її формула може бути такою: прозоре управління + цифровий контроль + екологічна відповідальність + розвиток деревообробки + участь громад + європейські стандарти.

Фінансові результати 2025 року демонструють, що галузь може бути прибутковою. Але справжній успіх буде тоді, коли одночасно зростатимуть не лише прибуток і податки, а й площа здорових лісів, довіра суспільства, якість відновлення, частка переробки деревини в Україні та стійкість лісів до війни й кліматичних змін. Маємо ситуацію, коли Лісова реформа в Україні – це тест на зрілість держави. Бо ліс не можна реформувати лише наказом, постановою чи укрупненням підприємств. Лісова політика потребує довгого горизонту, професійного управління і моральної відповідальності.

Держава має довести суспільству: ліс – це не “нічий ресурс”, який можна тихо розпиляти. Це національне багатство, яке має працювати для економіки, природи, громад і майбутніх поколінь. Саме в цьому і полягає справжня суть лісової реформи.