Незважаючи на величезні проблеми в економіці, в Україні активно обговорюються амбіційні кліматичні цілі. Всі міністерства довкілля за останні 7 років, за підтримки різних грантових проєктів, так і не змогли розробити економічне обґрунтування під амбітні цілі, що встановлювали та пропонували.
Наші цілі, незважаючи на війну, так чи інакше, повинні бути гармонізовані з цілями ЄС. Але головне не ціль, а реальний шлях та досягнення.
Європейська Бізнес Асоціація підготувала влітку дослідження, котрим я ще раз хочу поділитися.
Окремі тези асоціації:
1) Країни по-різному підходять до виконання Паризької угоди і визначення свого національного внеску до неї. Країни, що розвиваються, збільшують викиди і це нормально, бо у них зростають економіки.
2) Історично Україна знижувала викиди СО₂ за рахунок деіндустріалізації економіки. Перекладаю – за рахунок зменшення економіки, населення, добробуту громадян. Промислове виробництво, включно з будівництвом, скоротилося на 80,2%. Сумарні викиди парникових газів зменшились на 77,7%. Викиди парникових газів у промисловості зменшились на 85,6%.
3) ЄС вдалося скоротити викиди парникових газів, зберігши при цьому зростання промислового виробництва за рахунок інвестицій, субсидій, грантів та стимулюючої політики.
4) Україні потрібно скорочувати викиди СО₂ за рахунок зменшення вуглецевої інтенсивності виробництва, а не деіндустріалізації.
5) Українські підприємства не зможуть самостійно профінансувати декарбонізацію виробництва.
6) ЄС зараз просуває декарбонізацію промисловості за рахунок субсидій – сталеві підприємства отримають прямих грантів і субсидій більше ніж на 15 млрд Євро за останні 2 роки.
7) Доступ до європейських програм державної підтримки – необхідна умова для декарбонізації української економіки!
