Це призводить до затримок у реконструкції та модернізації. Формальні зауваження, або бюрократичні процедури можуть використовуватися для затягування або блокування проєктів, а іноді від бізнесу вимагають неофіційних "додаткових кроків", щоб пришвидшити процес.

Чи точно такої ОВД вимагали в Європі, як це реалізовано в Україні? Ні, Європа ніколи не вимагала від України такої жорсткої ОВД. Більше того, Україна перетлумачила європейські директиви, зробивши процедуру ОВД складнішою та більш бюрократизованою, ніж у багатьох країнах ЄС.

Що насправді вимагали в ЄС? ЄС вимагає, щоб ОВД:

  1. Оцінювала вплив на довкілля перед реалізацією лише тих проєктів, які можуть мати  значні наслідки для навколишнього природного середовища.
  2. Була прозорою та залучала громадськість.
  3. Передбачала можливість зміни або скасування проєкту, якщо його негативний вплив надто великий.
  4. Сприяла використанню найкращих доступних технологій (НДТМ).

Як зробили ОВД в Україні? Україна, імплементуючи Директиву 2011/92/ЄС про ОВД, створила процедуру, яка формально відповідає європейським вимогам, але є значно складнішою та менш ефективною.

Основні проблеми української ОВД:

  1. Більше бюрократії – багато паперової роботи, складні процедури, які затягують запуск проєктів.
  2. Жорсткіші вимоги, ніж у багатьох країнах ЄС – в Україні навіть малий бізнес та дрібні проєкти змушені проходити ОВД.
  3. Формалізм замість реальної оцінки впливу – увага приділяється паперам, а не реальним екологічним наслідкам.
  4. Повільний розгляд документів – затримки на кілька місяців або навіть років.
  5. Відсутність чітких критеріїв: "збільшення", "зменшення"  – а "на скільки"?
  6. Висновок з ОВД є черговим дозвільним документом (в ЄС не так)!
  7. Для отримання дозволу на викиди необхідно подати висновок з ОВД, дозвіл на дозвіл, що суперечить чинному законодавству! А чи не забагато?
  8. Не визначено, що має бути спершу – висновок з ОВД чи проєкт? Як можна написати звіт без інформації щодо планової діяльності?

Як у Європі?

У країнах ЄС процедура гнучкіша та цифровізована. Наприклад, у Німеччині, Франції чи Польщі для деяких проєктів достатньо спрощеного аналізу без повноцінної ОВД, в Естонії та Фінляндії багато даних уже є у відкритих реєстрах, що спрощує процес, у Чехії є чіткі часові рамки для розгляду ОВД, які не затримують реалізацію проєктів.

Європа вимагала ефективної системи ОВД, але Україна створила надмірно жорстку бюрократичну і корупційну процедуру. Це не лише не сприяє покращенню довкілля, а й гальмує економіку, відлякує інвесторів та створює корупційні ризики.

Які наслідки для України?

1) Бюрократичне перевантаження без реальної користі для довкілля (що особливо цинічно під час війни)

  • Великий обсяг документації – підприємства змушені готувати надмірну кількість звітів, висновків та обґрунтувань, які на практиці мало впливають на екологічну ситуацію.
  • Тривалість погоджень – затягування розгляду документів може тривати місяцями, а інколи й роками.
  • Формальний підхід – чиновники часто оцінюють не реальний екологічний вплив, а "правильність заповнення паперів".
  • Гальмування нормального функціонування та розвитку підприємств через необхідність проходження процедури ОВД через найменші зміни  умов їх роботи (наприклад встановлення надвірного туалету на території хімічного підприємства є формальною причиною для проходження ОВД в Україні).

2) Затримка у відбудові та розвитку промисловості

  • Гальмування інвестицій, коли потенційні інвестори уникають України через складну та тривалу процедуру ОВД.
  • Перенесення проектів до інших країн, наприклад, якщо європейські компанії можуть реалізувати аналогічний проект швидше у Польщі чи Словаччині, вони просто не заходять в Україну.
  • Затримка критичної інфраструктури, коли процеси відбудови після війни можуть серйозно сповільнюватися через складні екологічні погодження.

3) Витрати бізнесу, які не покращують екологічну ситуацію

  • Високі фінансові витрати, коли розробка документації, проведення експертиз, додаткові погодження можуть коштувати мільйони гривень.
  • "Тінізація" бізнесу, коли деякі підприємства просто намагаються обійти процедуру через корупційні механізми, що нівелює саму ідею екологічного контролю.
  • Фіктивні звіти, коли компанії замість реальних екологічних заходів просто платять за підготовку "правильних" звітів, які не змінюють стан довкілля.

4) Розквіт корупції

За останні три роки вималювалась чітка тенденція звуження ринку експертних і консалтингових послуг до кількох компаній, "дуже фахових" за думкою чиновників, порушення чинного законодавства представниками ЦОВв, перевищення службових повноважень і необмежений тиск на субʼєктів господарювання з використанням дуже субʼєктивного підходу.

5) Втрата довіри до державного регулювання

  • Бізнес і суспільство починають сприймати ОВД як ще одну "проблему", а не як інструмент захисту довкілля.
  • Громадськість, замість якісного аналізу проєктів, часто отримує формальні консультації, які ні на що не впливають.

Завищені вимоги до ОВД в Україні не дають реального покращення стану довкілля, а натомість створюють бюрократичні бар’єри, гальмують розвиток економіки та призводять до корупції.

Тож ОВД в 2025 році вимагає кардинальних змін в підходах, щоб стати ефективним механізмом екозахисту, а не бюрократичним бар’єром.  Для цього потрібні спрощення та цифровізація процедури, обов’язкове встановлення чітких критеріїв, використання найкращих доступних технологій, якісний контроль за виконанням екологічних заходів, справжнє залучення громадськості на пошук рішень, а не для боротьби проти розвитку.