Під час вибуху руйнується ландшафт, гинуть рослини, тварини, і головне — гине дрібна ґрунтова фауна: мікроскопічні тварини, які підтримують і формують ґрунт. В одній пригорщі ґрунту може бути до 5000 дрібних ґрунтоутворювальних тварин. Їх можна побачити лише у мікроскоп, але без них ґрунту не буде. Усе живе гине від вибухової хвилі, теплового ураження та хімічного забруднення. Будь-який вибух — це хімічна реакція, внаслідок якої частина хімічних речовин потрапляє в повітря, частина — в ґрунт, а ще частина залишається у воронці та навколо.
Вибухонебезпечні предмети несуть загрозу, але загроза від їхнього вибуху — ще більша. Деякі організації, що займаються розмінуванням, можуть бути екологічно несвідомими. І протилежного ніхто від них поки що не вимагає.
Ми опиняємося в ситуації, коли без попереднього дослідження починають розміновувати заповідну територію. Там ростуть рідкісні рослини, а туди заганяють техніку, яка на півтора метра перелопачує все, підриває, знищує тварин і мікроорганізми, бо так дешевше. І виходить: заповідна територія була замінована, але природа була жива. Після розмінування мін немає, але все живе теж знищено.
До розмінування мають проводити дослідження. Для мене одна з головних тривог — це те, що якщо ми не знали, чи безпечно використовувати цю територію до розмінування, то після нього шанси ще менші.
Часто кажуть: територія забруднена вибухонебезпечними предметами. Через це формулювання люди переважно думають, що розмінувати означає очистити. Але це не завжди так.
Як це відбувається: громада після деокупації хоче якнайшвидше знову використовувати поля. Наприклад, звертається до приватної організації з розмінування, яка працює за гроші. Ця організація розміновує територію своїми методами і каже: "Клас, усе готово". Але від методів розмінування залежить, чи призведе це до додаткового забруднення. Якщо рівень цього забруднення буде надто високим, поля стануть непридатними для використання.
