Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України вважає, що занепокоєння як PAEW, так і суб’єктів господарювання безпідставне, оскільки вони мають право зберігати відходи на об’єктах оброблення відходів до проведення операцій з оброблення строком до одного року (розумію, що тема для багатьох складна, якщо не зіштовхувалися раніш).
Виробнича територія суб’єктів господарювання, які є утворювачами відходів, не призначена для накопичення та тривалого зберігання відходів.
Як приклад, за Державними санітарно-протиепідемічними правилами і нормами щодо поводження з медичними відходами, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від 8 червня 2015 року № 32, передбачені терміни зберігання медичних відходів, залежно від категорії.
Категорія В – епідемічно (інфекційно) небезпечні відходи:
- Збирання відходів категорії В у місцях їхнього утворення здійснюється впродовж робочої зміни (не більше однієї доби);
- При використанні контейнерів для небезпечно гострих предметів допускається їхнє заповнення протягом трьох діб;
Категорія С – токсикологічно небезпечні відходи – тимчасове зберігання впродовж робочої зміни (не більше однієї доби).
Окрім того, Міндовкілля:
- порушує гарантовані чинним законодавством права субʼєктів господарювання;
- не враховує наявність дозвільного документу – висновку з оцінки впливу на довкілля щодо управління відходами (в якому Міндовкілля формує екологічні вимоги до даної діяльності) та застосування декларативного принципу, перехідного періоду відносно інших дозвільних документів;
- І ГОЛОВНЕ – проявляє стурбованість НЕ реальною реформою сфери, а переділом сфер впливу ліцензіатів.
PS.
Питання для Professional Association of Environmentalists of the World принципове, бо закон вибіркової дії не має.
