Небезпека "Радикалу" відбивається на всіх елементах міського довкілля. Улітку внаслідок пришвидшення випаровування ртуті її концентрація в повітрі більша за норму в кількасот разів. Ці випари разом із вітром розносяться по всій столиці.

Окрім того, ртуть – це важкий метал, що з часом "опускається" все нижче у ґрунт. Таким чином, ртуть може потрапити до підземних водоносних горизонтів, отруїти джерела питної води, зокрема – Дніпро. Тоді катастрофи для всієї України не уникнути.

Тож ще 2018 року місто розпочало роботу над проєктом демеркуризації території підприємства, тобто видалення ртуті та її сполук. Для розроблення цього документа та оцінки поточної ситуації на "Радикалі" в бюджет Києва заклали близько 9 мільйонів гривень. Проте вже 2019 року роботи було заблоковано Антимонопольним комітетом. А вже 2020-го відомство ухвалило рішення заборонити Управлінню екології фінансувати заходи на території заводу коштом міського бюджету.

Ситуація з утилізацією ртуті ускладнюється ще й тим, що єдине підприємство, яке могло здійснити демеркуризацію заводу, – це ТОВ "Микитртуть". Після початку збройного конфлікту на Донбасі підприємство опинилося на непідконтрольній Україні території. Нині потужності підприємства переміщено, однак роботу ТОВ "Микитртуть" так і не відновило.

Тож сьогодні ліквідація ртуті з підприємства можлива тільки закордоном. Потужності, розраховані на ту кількість відходів, що нині міститься на території ВАТ "Радикал", є в Англії та Франції. Однак, по-перше, проблематичним є транспортування такого величезного обсягу ртуті, а по-друге, орієнтовна вартість робіт становить близько 1,3 мільярда гривень.

Водночас є ще один шлях розв’язання "ртутної" проблеми Києва. Це вивезення та дезактивація небезпечних відходів у зоні відчуження в Чорнобилі. Зокрема, планується залучити фінансування для модернізації полігону побутових відходів "Лелів", що працює в зоні відчуження з 1996 року.

Крім того, Стратегія розвитку зони відчуження на 2021-2030 роки пропонує розширити функціонал полігону. Зокрема, забезпечити збирання та зберігання, утилізацію та знешкодження відходів, які містять ртуть, свинець та інші небезпечні елементи. Реконструкція полігону, збільшення кількості операцій з відходами, які на ньому проводяться, дозволить не лише розв’язати проблему з санацією ВАТ "Радикал", а і забезпечити можливість знешкодження промислових, хімічних відходів, пестицидів та агрохімікатів.  Своєю чергою кошти, витрачені на модернізацію об’єкта, "залишаться" в Україні та сприятимуть розвитку інфраструктури поводження з відходами.

Київ – не єдиний, хто зіштовхнувся з проблемою утилізації ртуті. Зокрема, факт ртутного забруднення підземних вод і ґрунтів виявили на одному з целюлозно-тканинних заводів у штаті Вашингтон, США. Оцінивши всі можливі шляхи очищення території підприємства було прийнято рішення провести знешкодження речовини на місці. Після цього ртуть була вивезена за межі підприємства для захоронення.

Ще один кейс – хлорно-лужний завод в Австрії. Для стабілізації рівня ртуті там спорудили спеціальну систему для фільтрації вод, щоб впродовж тривалого часу забезпечувати очистку території.

Україна також має найближчим часом розв'язати проблему ВАТ "Радикал", інакше наслідки будуть катастрофічними для всіх громадян. Передусім, необхідно, щоб органи центральної влади активніше включились у процес пошуку шляхів санації підприємства. По-друге, Україна має ратифікувати Мінаматську конвенцію. Це міжнародний договір, ініційований ООН після низки аварій, пов’язаних з ртуттю. Документ спрямований на захист людей від негативних наслідків ртутного забруднення, а для України його ратифікація створить умови для реалізації міжнародних проєктів.