Мопеди відомого ще за радянських часів бренду "Карпати" знову можуть з'явитися на міських вулицях. Цього разу – вже в електричному варіанті.
Як повідомляє ресурс Auto-Consulting, український стартап Delfast веде розробку електричного байка, стилізованого під раніше популярний мокік "Карпати". З 1981 до 1997 його у різних модифікаціях випускали на Львівському мотоциклетному заводі. Нинішню реінкарнацію мокіка хочуть обладнати електричним двигуном.
Щось подібне компанія Delfast робила і раніше. Минулого року тут представили електричну версію також колись популярного мотоцикла "Дніпро".
Яблучко від яблуні
Електричні "Карпати", як, власне, і електричний "Дніпро", зі своїми бензиновими предками мають мало спільного. Електромопед, котрий наразі ще перебуває у розробці, з колишніми "Карпатами" ріднять хіба що форма керма та 16-дюймові колеса.
"Карпати" радянські (вгорі) та електричні (внизу)
В іншому ж це буде абсолютно нова машина. Електро-"Карпати" оснастять мотор-колесом потужністю 3,5-4 кВт (4,8-5,5 к. с.) , максимальна швидкість досягне 55 км/год. Експерти припускають, що за своїм устроєм та технічними характеристиками нові "Карпати" будуть схожі на існуючу модель електромопеда Delfast Top 3,0. Його сьогодні активно відправляють на експорт. Delfast Top 3,0 має неймовірну дальність пробігу на одній зарядці (більше 300 км) і не менш вражаючу ціну $6000. Приблизно стільки ж коштуватимуть і електричні "Карпати".
Тобто, цей виріб явно не для масового українського ринку. У нас у ходу скромніші китайські моделі ціною в районі $1000. Тут запас ходу з однієї зарядки – близько 80 км, максимальна швидкість – 45 км/год. І того, й іншого цілком достатньо для ефективного використання у міських умовах.
Більш просунуті в технічному плані електро-"Карпати" при вп'ятеро вищій ціні, ніж у китайських масових електроскутерів, у нас навряд чи будуть купувати навіть під впливом ностальгії. До показників свого радянського предка, чий загальний тираж перевищив 1 млн. 200 тис. екземплярів, електричні "Карпати" навіть не наблизяться. Швидше за все, це буде якась просунута дивовижа для багатих ентузіастів. Та й продавати цю модель збираються не у нас, а в США, де багатих ентузіастів - багато.
До речі, саме з прицілом на американський ринок на електричних "Карпатах" встановили педальний привід, якого на мокіку радянських часів не було. При заявленій компоновці на педалях далеко не поїдеш, зате вони дають підстави назвати досить потужний апарат електровелосипедом.
Що нам із того?
Створення чи не штучних дорогих виробів під назвою, яку колись носила дуже масова вітчизняна мототехніка, навряд чи вплине на електричну модернізацію нашоготранспорту. Проте певний внесок у цей процес електричні "Карпати" та "Дніпро" цілком можуть зробити.
По-перше, тут можуть бути відпрацьовані унікальні дорогі технології, які згодом стануть доступними для масового споживача в Україні.
По-друге, виникає корисний прецедент створення екологічного чистого транспорту на українських підприємствах.
По-третє, таким чином країна просто нагадує собі, що масове виробництво доступного транспорту було їй цілком під силу. Чому б це не повторити на новій технологічній базі?
Електричний прорив із Піднебесної
Сьогодні розвиток української мікромобільності практично повністю замикається на сучасну фабрику світу – Китай. Практично всі електричні велосипеди, самокати та скутери надходять до нас з Піднебесної, або їх збирають у нас з китайських комплектуючих.
Втім, для навколишнього середовища не важливо, де вироблено екологічно чистий транспорт, головне – щоб його було більше.
На жаль, не можна знайти якихось чітких даних про кількість малопотужного електротранспорту в нашій країні. По-перше, його номенклатура надзвичайно широка – від моноколіс до байків, які за своїми характеристиками наближаються до легких мотоциклів. По-друге, на відміну електромобілів, такий транспорт не підлягає постановці на облік, що додає йому популярності, але ускладнює підрахунок.
Про те, що електричний малопотужний транспорт набуває у нас все більшого поширення, можна судити з популярності прокату електросамокатів в Україні. Зараз лише у Києві на цьому ринку працює 5 тисяч таких гаджетів. Передбачається, що вже цього року ця цифра подвоїться.
Екологічна стратегія Києва передбачає, що до 2030 року на засоби мікромобільності (велосипеди та малопотужний електротрнаспорт) має припадати від 10 до 20% пасажирського транспортного потоку у столиці.
Поки що, на жаль, немає підстав розраховувати, що на ці показники Київ виходитиме за допомогою вітчизняної продукції.
Чому – мікромобільність?
Малопотужний електротранспорт та велосипеди – це транспортні засоби, практично ідеальні з погляду екології: жодних викидів, жодного навантаження на довкілля. У випадку з електричними засобами пересування, щоправда, треба брати до уваги ще й спосіб виробництва електроенергії – він може бути і не дружнім до навколишнього середовища. Проте з розвитком зеленої енергетики цей момент згладжуватиметься. Та й у випадку з "брудною" електроенергією ситуація не є особливо критичною - потужність двигуна електровелосипеда або електроскутера рідко перевищує 1 кВт, а тому на конкретну одиницю транспорту в кожному разі припадатиме порівняно небагато "станційних" викидів - на відміну від випадку з електромобілем (потужність популярного у нас Nissan Leaf сягає 80 кВт).
Крім екологічних переваг, малопотужний електротранспорт має й інші сильні сторони – порівняна доступність, немає потреби у гаражі та спеціальній інфраструктурі (можна заряджати від побутової електромережі), висока надійність та низький рівень шуму. Все це робить електровелосипеди та електроскутери бажаними учасниками міського руху. А чи побачимо ми на їхньому борту милі нашому серцю написи "Дніпро", "Карпати" чи "Верховина" - це вже не так важливо.
Раніше ЕкоПолітика повідомляла, що українці створили електроверсію легендарного мотоциклу "Дніпро" .
