За останні 10 років "Метінвест" зменшив викиди парникових газів на 68%. Про це у своїй статті для ресурсу "The Brussels Times" повідомив генеральний директор компанії Юрій Риженков. Група Метінвест — це українська міжнародна гірничо-металургійна компанія зі штаб-квартирою у Маріуполі. Вона володіє 24 підприємствами в Україні, ЄС та США.
Юрій Риженков додає, що за минуле десятиріччя "Метінвест" знизив викиди забруднюючих речовин на 37%, пилу – на 51%, пряме споживання енергії на 40%. Він каже, що лише цьогоріч компанія вклала більше 150 млн доларів у суто екологічні проекти.
Як нам декарбонізуватися?
Топ-менеджер "Метінвесту" означив три основні напрямки, за якими компанія працюватиме, аби й надалі зменшувати викиди вуглекислого газу, а відтак і свій вплив на клімат:
- Застосування дугових печей
Передбачається що проміжна сировина – так зване залізо прямого відновлення (DRI) – буде виготовлятися бездоменним методом. Він може бути реалізований без використання коксу, який і є основним джерелом викиду СО2 в атмосферу. Потім залізо прямого відновлення використовують в електрометалургії для отримання чистої сталі.
- Використання відновлюваних джерел енергії
Цей напрямок безпосередньо пов'язаний із запровадженням щойно описаного технологічного ланцюжка. Максимальний ефект від нього буде за двох умов. Перша – на стадії виготовлення DRI має застосовуватися водень – відновлюване джерело енергії, котре не дає викидів СО2. Друга - електроенергія для виробництва чистої сталі у дугових печах має теж бути чистою, тобто вироблятися на електростанціях, які не викидають парникові гази або мають невисокий рівень таких викидів. Втім, водень сьогодні є надто дорогим, аби його можна було ефективно використовувати в металургії. З-поміж безвуглецевих джерел енергії найбільш реальними виглядають АЕС, але Україна має готуватися до їхнього масового закриття вже у найближчі роки. Тому цілком логічними виглядає і третій напрямок декарбонізації у металургії.
- Застосування технологічних новацій
Деякі з них перебувають ще у стадії розробки та вивчення, але вже завтра можуть стати галузевими трендами. Звідси необхідність співпрацювати з провідними науковими та технологічними фундаціями. Нині "Метінвест" підписав меморандумі про взаєморозуміння з кількома провідними європейськими підприємствами та технологічними центрами в галузі металургії. Аби мати кадровий потенціал для освоєння новацій, компанія пер мається якісною підготовкою фахівців. Причому таким чином, щоб ті однаково добре володіли знаннями як в області ІТ, так і власне металургії. Для цього компанія нещодавно заснувала Політехнічний інститут "Метінвест".
Аутсайдер чистої металургії
Світовій, а особливо – українській металургії ще багато є куди рости в сенсі декарбонізації. Десь 70% відсотків сталі у світі виробляють у доменних печах, що працюють на вугіллі. Україна впевнено пасе задніх. Питома частка електродугової переплавки у нас становить близько 6%. Це найнижчий показник, що є у 5 разів меншим від середньосвітового. При цьому ледь не 20% сталі у нас виплавляють у мартенах. Ми - єдина країна, яка ще не відмовилась від цього способу, що викидає парникові гази у вдвічі більшому обсязі, ніж навіть доменно-конвекторний процес.
Структура виплавки сталі у світі та окремих країнах
Технологічне відставання нашої металургії може призвести до того, що починаючи із 2026 року вона може повністю втратити європейський ринок. Зараз на чорні метали припадає 85% усього українського експорту до ЄС. Із 2026 року, коли має запрацювати вуглецеве коригування імпорту (CBAM), при таких обсягах експорту ціна викидів може сягнути 300-900 млн євро на рік. Це від 10 до 30% від вартості експортованого металу. Що цілком може поставити під питання доцільність такого експорту.
Вихід – кардинальна декарбонізація галузі, яку навряд чи вдасться здійснити за 5 років, що залишились до старту СВАМ. Менш залежними від експорту чавуну та сталі ми могли б стати, коли б самі використовували їх для виготовлення готової продукції, хоча б для внутрішнього ринку. Це, звісно, не знімає з порядку денного питання кліматичних змін, проте дає змогу з меншими втратами пережити зелений перехід, котрий країнам зі слабкою економікою дається зовсім нелегко. Втім, про товари з високою доданою вартістю у нас говорять вже десятиріччями, однак без жодних помітних результатів.
Раніше ЕкоПолітика розповідала, як кліматична політика ЄС може вплинути на український експорт.
