Законопроєкт 11355 про промислове забруднення: чергова реформа нашвидкоруч

Законопроєкт 11355 про промислове забруднення: чергова реформа нашвидкоруч

Олександр Побел

Проєкт закону про контроль промислового забруднення може призвести до колапсу, невдачі реформи про відходи нічому не навчили Міндовкілля та депутатів

Верховна Рада 20 червня ухвалила законопроєкт № 11355 “Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення”. Він передбачає імплементацію в українське законодавство Директиви 2010/75/ЄС про промислові викиди та впровадження у виробництва найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ). Такі заходи мають забезпечити повну модернізацію української промисловості та вивести рівень контролю за забрудненнями до рівня ЄС.

Але не обійшлось без "ложки дьогтю": в законопроєкті залишили недоліки, які можуть призвести до закриття частини підприємств та до колапсу в дозвільній системі.

Який вплив матиме законопроєкт, розбиралася ЕкоПолітика.

 

Про що проєкт закону № 11355?

Україна в рамках виконання вимог Угоди про асоціацію з ЄС зобов’язана імплементувати в українське законодавство норми Директиви 2010/75/ЄС про промислові викиди. Верховна Рада неодноразово намагалася це зробити, але безуспішно. Ще одна спроба – законопроєкт № 11355. Він започатковує реформу контролю промислового забруднення в Україні та вводить єдині з ЄС правила регулювання. Директива 2010/75/ЄС передбачає зниження значень гранично допустимих викидів шкідливих речовин. Тож українські підприємства поступово мають переходити на європейські стандарти роботи.

На такий перехід відведений час у 12 років: чотири роки передбачено на впровадження висновків НДТМ, ще сім – на повну модернізацію промислових підприємств на основі НДТМ.

Також проєкт закону запроваджує інтегрований довкільний дозвіл – єдиний дозвільний документ, який об’єднає в собі дозволи на викиди забруднюючих речовин, спеціальне водокористування та поводження з відходами.

 

Як в Україні рухалась реформа промислового забруднення?

Однією з перших спроб імплементувати в українське законодавство норми Директиви 2010/75/ЄС  було голосування за законопроєкт № 4167 "Про запобігання, зменшення та контроль забруднення, що виникає в результаті промислової діяльності" в 2021 році. Він був розроблений відповідно до вимог ЄС, але на етапі першого читання проєкт закону відхилили.

Далі настала черга законопроєкта № 6004 про контроль промислового забруднення. Він був суперечливий і не задовільняв усі зацікавлені сторони, тож з’явилось декілька варіантів проєкта закона. Зрештою у Верховну Раду потрапив варіант 6004-д "Про забезпечення конституційних прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля".

Але 19 червня поточного року голосування за законопроєкт № 6004-д закінчилось провалом. Для ухвалення не вистачило одного голосу: підтримали проєкт закону 225 депутатів з необхідних 226.

“Результат 5 років зусиль експертів, держслужбовців, менеджерів, здоров'я мешканців промислових регіонів, питання отримання Україною 50 млрд євро від ЄС на відбудову, перспектива вступу до Євросоюзу – усе це залежало від натискання однієї кнопки”, – емоційно прокоментував координатор проєкту міжнародної технічної допомоги "Найкращі доступні технології та методи управління (НДТМ) для України" Андрій Гунько.

Такі результати голосування за євроінтеграційний закон обурили частину депутатів та громадських активістів. Вони акцентували увагу на тому, що народні обранці проігнорували черговий законопроєкт, який мав бути прийнятий в рамках виконання Угоди про асоціацію з ЄС.

Координаторка Комітету промислової екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації Ольга Бойко підкреслила, що ухвалення законопроєкту про промислове забруднення є невідкладним. Його прийняття – один із пунктів, виконання яких є обов’язковим для отримання фінансової допомоги в рамках плану Ukraine Facility в 3 кварталі 2024 року.  

Того ж дня, коли провалили голосування за законопроєкт 6004-д, народні обранці почали поспіхом "працювати": 6004-д переєстрували в 11355. Наступного дня, 20 червня, екокомітет Верховної Ради рекомендував включити проєкт закону до порядку денного як невідкладний. Верховна Рада того ж дня законопроєкт підтримала.

Оскільки законопроєкт № 11355 повністю повторює провалений 6004-д, його реєстрація та просування є порушенням процедури голосування. Стаття 107 Закону України  "Про Регламент Верховної Ради України" передбачає, що “відхилений Верховною Радою законопроєкт або законопроєкт, що повторює його за суттю, не може бути внесений на поточній та наступній за нею позачерговій сесіях Верховної Ради відповідного скликання”.  Оскільки законопроєкт № 11355 був проголосований поспіхом, в ньому залишили ті ж недоліки, які були в попередньому. Експерти з екологічного середовища виражають сумніви щодо ефективності майбутньої реформи зробленої нашвидкуруч. Хоча багато хто вже просто втомився чекати хоч якоїсь законодавчої рамки.

"Законопроєкт 11355 є настільки “перезрілим”, що краще ухвалити його з дрібними вадами, ніж саботувати ухвалення, прикриваючись благими намірами”, – зазначили фахівці громадської організації "SaveDnipro".

Цей довгий та не ефективний процес чітко відображає незрілість законодавчих процесів, відсутність законодавчої компетенції та експертизи у питаннях адаптації законодавства до регламентів ЄС в Україні.

 

Які залишилися недоліки в законопроєкті?

Фахівці Європейської Бізнес Асоціації вважають, що необхідно переглянути вимоги до встановлення автоматизованих систем моніторингу викидів (АСМ) на основі НДТМ. Вони наголошують, що облаштування АСМ на об'єктах та установках, що підлягають виведенню з ладу у короткостроковій перспективі після проведення реформи, є економічно недоцільним.

Координаторка Комітету промислової екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації Ольга Бойко наголосила на необхідності скасувати часові обмеження на впровадження НДТМ.

"В Директиві 2010/75/ЄС, яку імплементує законопроєкт №11355, не передбачені жодні часові обмеження. У 2018 році в ЄС було надано 133 відступи від висновків НДТМ для 98 установок, що працюють у 15 державах-членах. З них 22 відступи – надані на невизначений період часу. У нас же чомусь обрали 7 років. Пропоновані ст. 13 законопроєкту обмеження щодо відступу впровадження НДТМ на існуючих підприємствах потрібно скасувати", – прокоментувала Бойко.

Ольга Бойко наголосила, що українські промислові підприємства мають обмежений доступ до фінансової підтримки з боку держави на впровадження НДТМ, тому не всі встигнуть модернізуватися в зазначений законом час. Натомість підприємства країн ЄС, за її словами, з 2000 року отримали понад 800 млрд євро державної допомоги.

За її словами, деякі підприємства, потужності яких мають застарілі технології або є сильно пошкодженими внаслідок воєнних дій, можуть відмовитися від їх модернізації, вирішивши взагалі вивести такі установки з експлуатації.

Більшість таких підприємств є містоутворюючими для окремих населених пунктів. Їх закриття може призвести до появи певних соціально-економічних проблем. Відкриття нових виробництв, що компенсують робочі місця та податкові надходження, потребує часу. І тому, пропонований статтею 29 законопроєкту №11355 термін обов’язкового виведення з експлуатації таких установок, що не може перевищувати 10 років, є недостатнім, і його доцільно збільшити хоча б до 15 років", – вважає експертка.

Колапс через інтегрований дозвіл?

В Європейській Бізнес Асоціації наголошують, що нова дозвільна система, прописана у законопроєкті, не враховує особливостей воєнного часу. Згідно з законом, вже з 2028 року діяльність у певних галузях економіки буде можлива лише за наявності нового інтегрованого дозволу. Процес підготовки документів для його отримання досить тривалий. В умовах війни зібрана інформація швидко може втратити актуальність за незалежних від підприємства обставин.

Фахівці ЄБА вважають, що необхідно відкласти перехід на нові дозвільні документи на післявоєнний період та забезпечити можливість їх отримання протягом чотирьох років після припинення воєнного стану.

Ольга Бойко зазначила, що недосконалий перехід на нову дозвільну систему може призвести до колапсу в українській економіці.

априклад, якщо Міндовкілля вирішить, що усі чинні дозволи на викиди забруднюючих речовин, на спецводокористування та операції з оброблення відходів більше не чинні. Адже всім доведеться отримувати новий інтегрований дозвіл, який їх усіх замінить. З досвіду впровадження нових ліцензійних умов для управління небезпечними відходами, що призвело до автоматичного анулювання чинних ліцензій, така перспектива більш ніж реальна", – прокоментувала експертка.

Законопроєкт євроінтеграційний, але реалізація не зовсім

Голова правління "Альянсу відновлення України" Юрій Маслов вважає, що у законопроєкті з процесу формування посібника НДТМ виключені представники промислових підприємств та неурядових природоохоронних  організацій. За його словами, це є порушенням вимог статті 13 Директиви 2010/75/ЄС і може впливати на ефективність впровадження НДТМ.

"У пунктах 13 та 14 преамбули Директиви 2010/75/ЄС зазначено процедуру, яка забезпечує формування посібника щодо НДТМ. Він створюється шляхом проведення прозорого форуму, під час якого зацікавлені сторони обмінюються інформацією щодо визначення найкращих доступних технологій. Відбувається обмін інформацією між державами-членами, зацікавленими галузями промисловості, неурядовими організаціями, які сприяють захисту навколишнього природного середовища.

Зазначену норму, яку викладено у статті 13 Директиви, не імплементовано у законопроєкт 11355. На наш погляд, це ставить під сумнів прозорість та ефективність формування посібників щодо НДТМ, згідно з якими суб’єкти господарювання мають удосконалювати свої виробництва та бізнеси", – зазначив Маслов.

Про гроші на модернізацію як завжди забули?

В законопроєкті зазначено, що фінансування прописаних заходів відбуватиметься з таких джерел:

  • державні кошти з бюджетів усіх рівнів;
  • власні гроші підприємств;
  • добровільні внески на модернізацію;
  • інші джерела фінансування, що незаборонені законодавством (кредити, гранти, міжнародна фінансова допомога).

Внаслідок війни в Україні значно скоротилося виробництво. Частина підприємств працює не в повну силу. Значна кількість виробничих потужностей була знищена під час обстрілів. То ж підприємства недоотримують прибутки та зазнають збитків. Через це бізнесу буде дуже складно провести модернізаційні заходи за власний кошт, при цьому у визначений законопроєктом строк.

Генеральний директор Центру екології та розвитку нових технологій Владислав Антипов наголошує, що проєкт закону не чітко визначає джерела фінансування заходів із впровадження НДТМ.

аконопроєкт не передбачає конкретних механізмів для отримання такого фінансування. Це є дуже важливим питанням, бо майже усі екологічні реформи попередніх років буксували через відсутність зрозумілих джерел їхнього фінансування", – прокоментував Антипов.

Модернізація промисловості в Європейському Союзі, і виконання Директиви 2010/75/ЄС із запровадження НДТМ, загалом фінансується коштом грантів із фондів ЄС. Тож бізнес і влада могли б шукати фінансову підтримку за кордоном. Але війна в Україні перешкоджає такому фінансуванню.

"В умовах війни запровадити НДТМ практично нереально. На це є об’єктивні фактори. Зараз неможливо залучити капітал, неможливо використовувати світові технології (іноземці не приїдуть до нас, щоб їх налагоджувати) та дуже важко будувати (через обстріли та недостатню кількість робочого персоналу)", – говорить Владислав Антипов.

Читайте також
Нереальні терміни та тиск на підприємства: що не так з новим законом про НДТМ
Нереальні терміни та тиск на підприємства: що не так з новим законом про НДТМ

Фахівці окреслили фактори, які можуть поставити під питання успішність проведення реформи промзабрудення в Україні

Верховна Рада ухвалила у другому читанні законопроєкт про промислове забруднення
Верховна Рада ухвалила у другому читанні законопроєкт про промислове забруднення

Він належить до основних євроінтеграційних документів у довкіллєвій сфері

Експерти PAEW звернулися до Верховної Ради щодо законопроєкту про НДТМ
Експерти PAEW звернулися до Верховної Ради щодо законопроєкту про НДТМ

Вони вказали на норми, які створюють високі ризики неможливості виконання підприємствами відповідних вимог на практиці