У попередньому матеріалі ЕкоПолітика розбирала низку проблем із процедурою оцінки впливу на довкілля (ОВД) в Україні, які перетворили її на інструмент тиску на бізнес і гальмування інвестицій. Водночас із головним завданням – запобігати негативному впливу на довкілля нових проєктів – процедура все одно не справляється.
Ми поцікавилися в експертів, який вихід вони бачать із ситуації, що склалася. Чи варто, на їхню думку, прислухатися до тих, хто наполягає на ліквідації ОВД?
Необхідність – поза сумнівом
У своїх відповідях фахівці були одностайними: ця процедура обов’язково має залишитися, але вона потребує суттєвого коригування.
“Я принципово не підтримую підхід, коли цю проблему пропонують вирішити через спрощення або скасування ОВД. Слабкий інструмент не потрібно прибирати, його треба виправляти”, – впевнена президентка Асоціації професіоналів довкілля PAEW Людмила Циганок.
Аналітик GMK Center Андрій Глущенко у коментарі для ЕкоПолітики також погодився, що оцінка впливу на довкілля є необхідною процедурою для дотримання балансу між господарською діяльністю і збереженням природи.
Менеджерка Комітету промислової екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації Вікторія Карпець нагадала, що реформа ОВД є частиною євроінтеграційного процесу.
“Проте чи можемо ми її назвати успішною з огляду на те, що вона так і не була завершена?” – запитує експертка.
Фахівчиня зазначила, що Асоціація підтримує шлях євроінтеграції, зокрема в питаннях захисту довкілля, проте наголосила на потребі зменшення тиску на бізнес і необхідності дерегуляції.
Члени Української природоохоронної групи (УПГ) вважають ОВД гарним європейським механізмом запобігання шкоди природі, але застерігають, що він не є панацеєю. Активісти розповідають, що у більшості випадків процедура проводиться вже після ухвалення рішення про ту чи іншу діяльність органами влади чи самоврядування.
“У результаті на чиновників, які видають висновки ОВД, здійснюється політичний тиск, адже бюджетні кошти вже виділені або бізнес вклав свої гроші в земельну чи містобудівну документацію. І керівництво вимагає зеленого світла для реалізації цих проєктів”, – пояснюють в УПГ.
Як перетворити ОВД на ефективний інструмент: пропозиції експертів
- Максимально обмежити вплив посадовців на ухвалення рішень щодо видачі висновків з ОВД і змінити підхід із формального на практичний.
Для цього експерти рекомендують затвердити чіткі критерії екологічної недопустимості та вичерпний перелік критичних порушень, за наявності яких проєкт не можна погоджувати.
“Виправити ОВД – це означає повернути процедуру до її базової функції. Чіткі критерії на вході. Передбачуваність рішень. Пропорційність вимог до рівня впливу. І головне – фокус на реальному екологічному результаті, а не на проходженні процедури”, – пояснює Людмила Циганок.
Фахівці наполягають, що потрібно відмовитися від чинної бюрократичної практики, коли підставою для відмови у наданні висновків з ОВД стають другорядні, формальні або технічні недоліки.
“Варто зазначити, що Мінекономіки регулярно проводить публічні зустрічі із представниками бізнесу для розв'язання проблемних питань, які виникають у суб’єктів господарювання під час проходження процедури ОВД. Водночас представники бізнесу вбачають за необхідне змінити підхід до розгляду висновків від формального до бізнес-орієнтованого з огляду на важливість прискорення реалізації інвестиційних проєктів і підтримки суб’єктів господарювання”, – говорить Вікторія Карпець.
- Привести сферу застосування Закону у відповідність до Директиви 2011/92/ЄС.
Фахівці закликають звузити український перелік видів діяльності, які підпадають під ОВД, до європейського та виключити з українського регулювання ті позиції, які не випливають із Директиви.
- Прибрати сам механізм відмови у видачі висновку з ОВД.
“В Україні існує окремий механізм відмови у видачі висновку з ОВД, який сам по собі є джерелом корупційного ризику. За логікою Директиви результатом процедури має бути екологічний висновок, який далі враховується під час ухвалення дозвільного рішення. Натомість українське регулювання через статтю 9¹ дає можливість відмовляти у видачі самого висновку з формальних або оціночних підстав. Це перетворює ОВД із процедури оцінки на окремий дозвільно-блокуючий бар’єр”, – пояснює генеральний директор ТОВ "Центр Екології та Розвитку Нових технологій" (ЦЕРН) Владислав Антипов.
Експерт пропонує виключити статтю 9¹ із Закону “Про оцінку впливу на довкілля” або радикально обмежити її застосування. Він вважає, що результатом процедури має бути не відмова у висновку, а належно оформлений підсумок екологічної оцінки.
У випадку, якщо законотворці вирішать залишити механізм відмови у видачі висновку з ОВД, фахівці наполягають: має бути вичерпний перелік чітких підстав для такої відмови, який унеможливить довільне тлумачення.
- Узгодити нормативно-правові акти, на які спирається ОВД, з іншим природоохоронним і суміжним законодавством. Це дасть можливість уникнути правових колізій, які зараз використовуються як підстава для відмови у наданні висновків.
- Дозволити компаніям виправляти недоліки звіту у процесі розгляду – без запуску процедури спочатку.
Для цього експерти рекомендують додати до статті 9 Закону положення, які дадуть можливість суб’єкту господарювання:
- доопрацювати звіт;
- врахувати зауваження;
- усунути недоліки та дрібні технічні помилки;
- продовжити процедуру не з початку, а щонайменше зі стадії публікації звіту;
- не змушувати проходити повторно етап повідомлення, якщо проблема виникла на наступних стадіях.
Щоб уникнути зайвого повторного проходження ОВД, якщо відбулися суто формальні коригування проєкту, варто також дозволити внесення змін до вже виданого висновку з ОВД, вважає Владислав Антипов.
- Законодавчо закріпити таку норму: якщо уповноважений орган прийняв повідомлення про плановану діяльність та опублікував його, надалі його формальні недоліки не можуть бути підставою для фінальної відмови.
Усі претензії до повідомлення компанія має отримати відразу після його подання та до прийняття в роботу.
- Удосконалити роботу із зауваженнями громадськості й органів влади. Вони мають надходити на тій стадії, коли компанія ще може на них відповісти та щось виправити, щоб не отримати відмову.
В УПГ також пропонують застосування європейських практик – проходження процедури ОВД до моменту проведення аукціонів і видачі спеціальних дозволів на користування, зокрема надрами.
- Створити постійну робочу групу для розгляду відмов у видачі висновків з ОВД.
“Варто, щоб така група двічі на місяць у відкритому форматі розглядала конкретні відмови”, – вважає Владислав Антипов.
Експерт говорить, що на таких засіданнях мають розбирати:
- типові підстави відмов;
- спірні формулювання;
- реальні причини негативних рішень;
- повторювані помилки практики.
“Це дасть змогу перейти від абстрактного “не робіть помилок” до предметного пояснення, що саме вважається порушенням і чому”, – зазначив гендиректор ЦЕРН.
Ситуація навколо процедури ОВД перетворюється на системну кризу, про яку вже відкрито говорять і медіа, і бізнес, і експертне середовище. На цьому тлі ініціатива Мінекономіки провести чергове обговорення замість реальних змін виглядає як гра у відкритість і прозорість, а не спроба розв'язати проблему по суті.
Запит на зміни давно сформований і достатньо конкретний: усунути корупційні ризики й формалізм і погодити законодавство з європейськими нормами. І головне – йдеться не про демонтаж ОВД, а про повернення їй справжньої ролі як інструмента екологічної оцінки впливу, а не блокування діяльності.
Подальше затягування із впровадженням цих змін лише поглиблюватиме недовіру до процедури, гальмуватиме інвестиції та віддалятиме Україну від виконання євроінтеграційних зобов’язань. Ключове питання сьогодні – не в тому, чи потрібна ОВД, а в тому, чи готові посадовці перейти від нескінченних обговорень до реальних, системних змін, які пропонують стейкхолдери.
