В Україні з 1 січня набув чинності закон №3116-IX “Про приєднання України до Мінаматської конвенції про ртуть”, який запроваджує міжнародні правила поводження з цим отруйним металом та вводить поступову заборону на виробництво, імпорт та експорт товарів, що містить ртуть. Однак на очищення країни від ртуті знадобляться роки.
Про довгоочікуване приєднання до цієї конвенції та її вплив на подолання ртутного забруднення в ексклюзивному коментарі для ЕкоПолітики розповів голова правління Асоціації підприємств у сфері поводження з небезпечними відходами Кирило Косоуров.
Як відомо, наразі до Конвенції приєдналася 141 країна. Закон передбачає поетапну відмову від використання ртуті, а саме:
- обмеження пропозиції та торгівлі, поступову відмову від застосування ртуті та її сполук;
- заборону створення нових підприємств з видобутку первинної ртуті, а чинні підприємства з видобутку первинної ртуті мають закритися до 2032 року;
- поетапну зупинку виробничих процесів, у яких використовується ртуть або сполуки ртуті;
- встановлення заборони виробництва, імпорту та експорту продукції, що містить ртуть.
“Ми дуже довго очікували цей крок від парламенту, адже він позбавляє Україну ризику перетворитися на світове звалище ртутьвмісних відходів”, – сказав Косоуров.
Він пояснив, що приєднання до конвенції відкриває для України доступ до фінансування. Адже утилізація ртуті – дороговартісний процес, а технологій знешкодження критично мало. Так навіть в розвинених країнах, наприклад у Німеччині, ртуть переводять у твердий оксид за допомогою хлористого заліза. Хоча така звʼязана ртуть інертна її захоронюють у соляних шахтах у герметичних ємностях.
Косоуров пояснив, що закон вводить поступову заборону на товари з ртуттю та її використання у певних галузях. Наприклад, заборона не буде поширюватися на непромисловий видобуток золота, а компанії зможуть реалізувати наявні запаси ртутних термометрів, ртутьвмісних ламп тощо.
За словами експерта сам закон є рамковим і потребує певних змін вітчизняного законодавства, щоб міжнародні норми запрацювали, а також програм ліквідації наявного забруднення.
Косоуров додав, що в Україні функціонувало єдине підприємство з переробки ртуті – Микитівський ртутний комбінат в окупованій Горлівці на Донеччині. Однак за неофіційною інформацією окупанти “порізали” завод на металобрухт.
“Зараз в Україні критична ситуація з залишками ртуті, які накопичилися по всій країні, зокрема в Державній службі з надзвичайних ситуацій. Так у регіональних управліннях ДСНС є відходи ртуті, однак вони не мають фінансування на їхню утилізацію. Окрім того, зараз в країні немає ліцензіатів, і певний час не буде, які можуть працювати з такими відходами”, – пояснив експерт.
Він розповів, що наразі програми з ліквідації ртутного забруднення, наприклад на київському заводі “Радикал” ще не розробляють і процес їхнього запуску буде досить довготривалим. Адже на “Радикалі” дуже масштабне забруднення – 10 тисяч тонн ртуті опинилися просто неба на території покинутого хімічного заводу. Для ліквідації забруднення потрібні масштабні роботи по виборці ґрунту, обробці конструкцій тощо.
На його думку, навіть після перемоги за найбільш оптимістичними прогнозами для очищення "Радикалу" знадобиться 10 років.
“Поки що ми зробили перший крок на довгому та геть не дешевому шляху – визнали основні засади конвенції, а саме відмову від ртуті та ртутьвмісних виробів. Але ми вже не сам на сам з проблемою, а приєднані до світового процесу, який передбачає певні фінансові механізми. Це допоможе в майбутньому вирішити наші проблеми”, – сказав він.
Нагадаємо, у травні Верховна Рада прийняла за основу та в цілому законопроєкт №0199 “Про приєднання України до Мінаматської конвенції про ртуть”, який запроваджує міжнародні правила поводження з ртуттю.
Як повідомляла ЕкоПолітика раніше, Європейська бізнес асоціація закликала уряд терміново вжити заходи для відновлення роботи компаній у галузі управління небезпечними відходами. Адже з 9 січня в Україні будь-яка діяльність у цій сфері протизаконна.
