Доволі молода біометанова галузь в Україні вже виробляє мільйони кубометрів газу щороку та почала його експорт до ЄС. Держава має амбітні плани на цей сегмент, а на ринках ЄС за це біологічне паливо готові платити високу ціну. Однак є кілька бар’єрів, які досі заважають галузі розкритися на повну.
Розвитку українського сегменту біометану Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) присвятило цілий аналітичний матеріал, пишуть у Біоенергетичній асоціації України (UABIO).
Потенціальне лідерство
Україна за обсягами доступної сировини для виробництва біометану є європейським лідером. Галузь має можливість використовувати органіку з 33 млн га сільськогосподарських угідь — від агровідходів і побічних продуктів сільського господарства до органічної фракції побутових відходів. У МЕА оцінюють, що це може забезпечити виробництво 11,6 млрд м3 біометану щорічно.
Джерело: МЕА. Переклад: UABIO.
Другим чинником потенційного успіху є розгалужена газова інфраструктура. На західних кордонах Україна має комунікації з Словаччиною, Польщею, Угорщиною і Румунією через Молдову.
Окрім цього, підземні сховища України здатні накопичувати до 31 млрд м3 газу. Географічно вони також розташовані ближче до заходу, поза зоною ведення бойових дій.
Успіхи галузі
Експерти за старт формування біометанового сектору України беруть 2015 рік. З того часу він уже має відчутний прогрес і знакові досягнення.
Станом на 2025 рік в Україні діяло 85 біогазових установок. Їхня сукупна електрична потужність становила 140 МВт. Частка станцій із виробництва полігонного газу — 33 МВт. Потенційно всі наявні установки дають змогу виготовляти 260-300 млн м3 біогазу на рік. Нині він переважно використовується для генерації тепла й електричної енергії.
Разом із виробництвом поступово формується й ринок. До національної мережі український біометан уперше потрапив 2023 року. У лютому 2025-го українські виробники вперше експортували біометан у Європейський Союз. Вже восени минулого року відбулося перше постачання скрапленого газу (bio-LNG) до ЄС, а саме до Німеччини. Для цього використали автотранспорт.
Навесні 2026 року в Україні працювало сім заводів із виробництва біометану. Сумарна встановлена потужність — 111 млн м3 на рік. За даними МЕА, впродовж цього року у країні мають ввести в експлуатацію ще п’ять заводів, здатних генерувати 20 млн м3 щороку.
Джерело: МЕА. Переклад: UABIO.
Від стійкості до міжнародної торгівлі
Біометан має кілька важливих функцій для української держави. Серед них:
- зниження залежності від імпорту й підтримка енергетичної стійкості. Ворог тимчасово вивів із ладу 60% видобутку газу, проте біометанова галузь більш децентралізована, тому й менш вразлива.
- скорочення викидів парникових газів, зокрема у важкій промисловості та транспорті. Зі свого боку, це дає змогу виробникам пристосовуватися до вимог ЄС, зокрема щодо механізму вуглецевого коригування імпорту (СВАМ).
- підтримка місцевої економіки — від створення нових робочих місць до розвитку машинобудування, адже близько половини обладнання біометанових заводів виготовлене в Україні.
Європейські перспективи
Євросоюз у межах плану REPowerEU планує збільшити виробництво біометану до 35 млрд м3 до 2030 року. Однак МЕА прогнозує, що Європі навряд вдасться подолати позначку у 26 млрд м3.
Тож тут на арену виходять зовнішні постачальники, яким у ЄС готові пропонувати доволі високу ціну за продукцію. За собівартості близько €650 за 1 тис. м3 біометану для українських виробників ціна у €800-900 вже є рентабельною. Однак на деяких ринках вона ще вища — до €1000 за 1 тис. м3.
Що заважає Україні?
Держава у квітні 2026 року встановила національну ціль — виготовляти щороку щонайменше 1 млрд м3 біометану вже до 2030 р. зі зростанням до 2,1 млрд м3 до 2035-го. Водночас НПЕК має показники з використання до 2030-го вже щонайменше додаткових 2 млрд м³ еквіваленту біогазу.
Джерело: МЕА. Переклад: UABIO.
Проте цим амбіціям заважає низка чинників:
- складна конкуренція із сегментом природного газу, який субсидує держава;
- оподаткування біометану на рівні викопного палива;
- інфраструктурні й технічні обмеження;
- необхідність модернізації газових мереж;
- воєнні ризики.
На думку експертів МЕА, Україна вже зробила важливі кроки для підтримки галузі. Проте наразі не вистачає стабільності та прозорості у нормативній базі, міжвідомчої координації для реалізації біометанового плану, цільової фінансової підтримки, зниження інвестиційних ризиків і сприяння інтеграції газової інфраструктури з європейською.
ЕкоПолітика раніше повідомляла, що біометан в Україні має потенціал повністю замінити природний газ. Щоправда, для цього потрібні інвестиції щонайменше у €40 млрд.
Цього року у Німеччині заявили про наміри імпортувати український біометан для потреб теплопостачання.
Про ухвалення Програми розвитку виробництва біометану до 2035 року читайте в окремому матеріалі.
