У 2025-му місцеві бюджети Вінницької області отримали у півтора рази більше коштів екологічного податку, ніж у попередньому році.
ЕкоПолітика вирішила розібратися, чи піде це збільшення ресурсів на користь довкіллю регіону. Це черговий матеріал із серії, де ми аналізуємо екологічні програми областей.
Обсяги екоподатку в регіоні
Повна інформація щодо сплати екоподатку підприємствами Вінниччини у 2025 році поки відсутня. Проте маємо дані за результатами трьох кварталів минулого року. За цей період підприємства-забруднювачі області сплатили 253,3 млн грн екологічного податку.
Ці кошти були перераховані до загального та спеціального фондів зведеного бюджету, а потім розподілені таким чином:
- загальний фонд державного бюджету – близько 71,4 млн грн;
- спеціальний фонд держбюджету за викиди СО2 – понад 94,6 млн грн;
- спеціальний фонд місцевих бюджетів – близько 87,3 млн грн.
Загалом же за підсумками 2025 року місцеві бюджети за рахунок екоподатку отримали 119,5 млн грн. Цей показник був на 57,7% вищим, ніж у 2024 році.
Керівництво регіонального управління податкової звісно подякувало бізнесам за сумлінність. Однак чи справді їхній внесок працює на покращення екологічної ситуації в регіоні?
Екопрограма обласного центру
За кошти зі спецфонду екологічного податку фінансуються заходи програм із охорони навколишнього середовища. Додамо, що місцева влада зазвичай доповнює фінансування і за рахунок інших джерел.
Програма Вінниці на 2021-2025 роки розпочиналась з екопросвітництва. Цілий блок присвячений організації наукових та інформаційних заходів, з’їзду екологів, шкільних екоконкурсів.
Проте в наступному блоці бачимо вже традиційне бажання за кошти екоподатку облаштувати каналізаційні мережі. Так, в розділі "Охорона та раціональне використання водних ресурсів" є очищення і відновлення річок, лабораторні дослідження, моніторинг якості води. Проте поруч з ними бачимо такі заходи, як будівництво, реконструкція та капітальний ремонт мереж каналізації, а також облаштування зливної каналізації.
Дивно, що пункти, які було б логічніше віднести до розвитку житлово-комунального господарства, знову з’являються в екопрограмі. Хоча, усвідомлюють це і в міській раді – виконавцями зазначені департаменти з міського господарства, відновлення та розвитку.
Заходи, притягнуті "за вуха"
Деякі заходи взагалі виглядають, як заблукалі не в своїй програмі. До прикладу, організація сталої системи централізованого теплопостачання з рекуперацією тепла. Єдине, що тут з натяжкою нагадує про "екологічність" – використання очищених стічних вод.
Окрім теплової енергетики у програму з охорони довкілля додали й елементи сонячної. Так, у розділі "Поводження із відходами" передбачене будівництво системи дегазації полігону побутових відходів із встановленням СЕС. Взагалі у цьому розділі місто вирішує свої завдання з управління відходами, навіть відповідну програму розробляє коштом екоподатку. Тут все класично – від будівництва сміттєпереробних заводів до ремонту контейнерів та встановлення урн для сміття.
На думку Вінницької міськради, оновлення муніципального транспорту – це також екологічний захід. Тут закупівля нових транспортних засобів нібито за рахунок скорочення викидів також є пунктом програми з охорони навколишнього середовища.
Що вважають "екологічними заходами" у менших населених пунктах?
Розглянемо Програму з екологічної безпеки та охорони навколишнього середовища міста Козятин. Вона розпланована на період з 2021 по 2026 рік. Тут ми бачимо заходи з "висадження квіткових композицій", очистка та благоустрій кладовищ. І, звісно, чималий перелік пунктів, які стосуються сміття, каналізації та навіть будівництва свердловин та мереж водопостачання. Якщо каналізацію можна "притягнути" до екології через шкоду стоків, то з водою це виглядає ще більш недоречним.
Екопрограма Теплицької селищної ради Гайсинського району на 2025-2027 роки через обмежений селищний бюджет має не так багато пунктів. Проте і серед них – реконструкція каналізації, благоустрій водойм, щоб це не значило, та заходи із озеленення селища.
У місцевої влади розв’язані руки
Кожна сфера людської життєдіяльності якимось чином впливає на довкілля, особливо якщо сильно пошукати. Будівництво, транспорт, енергетика, інженерні комунікації, сміття і навіть вигул собачок у парку. Але чи є це раціональною підставою включати заходи по вирішенню проблем в цих галузях до екологічних програм? Питання відкрите. І кожна рада на місцях відповідає на нього на свій розсуд.
Мусимо зазначити, що у плануванні заходів програм місцеві ради спираються на застарілу, хоч і кілька разів оновлену, постанову Кабміну від 1996 року. Саме вона дає муніципалітетам за рахунок екології закривати питання благоустрою та ЖКГ.
Тож бачимо, що на місцях немає чіткого орієнтира та принципових обмежень, щоб кошти від підприємств-забруднювачів дійсно працювали на зменшення наслідків забруднення або їх превенцію.
Раніше ЕкоПолітика аналізувала, як витрачали екологічні кошти у Черкаській, Житомирській, Івано-Франківській та інших областях.
