Україна стикається з серйозними екологічними викликами. Нікуди не зникли проблеми, які існували до повномасштабного вторгнення, а тільки додалися нові – більш масштабні. Окремий стек довкіллєвих задач також стосується впровадження європейських екологічних норм, необхідних для вступу до Євросоюзу.
ЕкоПолітика вирішила виділити 5 екологічних загроз, які або ігноруються, або не отримують належної уваги з боку Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.
1. Проблема утилізації небезпечних відходів
Небезпечні відходи, зокрема хімічні речовини, акумулятори, медичні матеріали, є однією з найгостріших екологічних проблем. Під час повномасштабної війни в умовах постійних обстрілів місця їхнього зберігання стали потенційними джерелами додаткової загрози для людей та довкілля.
У рамках реформи сфери управління відходами Міндовкіллю не вдалося забезпечити своєчасне проходження ліцензування компаній, які займаються утилізацією цього виду відходів. Так, з 29 серпня по 26 листопада, наприклад, відомство не видало жодної (!) ліцензії на поводження з небезпечними відходами. А на черговий колапс у цій сфері, який розпочався 9 жовтня, відреагувало лише 10 грудня. У міністерстві розробили черговий проєкт постанови Кабінету міністрів, який передбачає вже не перше подовження строку дійсності поданих декларацій щодо здійснення операцій з оброблення відходів.
2. Забруднення повітря у містах
В Україні якість повітря залишається далекою від ідеальної у багатьох містах. Старі автомобілі стали одним із головних джерел забруднення повітря у населених пунктах. Велика кількість вживаних авто потрапила в Україну з Європи. Більшість таких транспортних засобів є технічно застарілими і мають високий рівень шкідливих викидів, таких як оксиди азоту, чадний газ і дрібнодисперсні частки. Уряд неодноразово намагався врегулювати це питання, але проблема залишається актуальною. Міністерство ж взагалі не приділяє цьому уваги.
У Києві традиційно восени якість повітря суттєво погіршується також через горіння торф'яників та лісів у Чорнобильській зоні. Міндовкілля багато років не може забезпечити належний пожежний контроль на цій території. Це й не дивно, оскільки посадовці ДСП “Північна пуща”, підпорядкованого Державному агентству України з управління зоною відчуження, використовують спецавто для подорожей Україною, а не для охорони природно-заповідного та лісового фонду у зоні відчуження.
Мешканці українських міст іноді роками скаржаться до міністерства та екоінспекцій на викиди промислових підприємств, перш ніж дочекаються реального захисту свого права на безпечне довкілля. У багатьох випадках Міндовкілля обмежується лише формальними перевірками, без реального впливу на ситуацію.
Ще одним аспектом є забруднення повітря під час спалювання опалого листя. І хоча штрафи за цей вид порушення зросли в рази, протоколів на порушників на всю Україну складають одиниці. Тобто ніби й норма закону є, але за її дотриманням ніхто не слідкує.
3. Втрата біорізноманіття
Україна є домівкою для багатьох унікальних видів флори та фауни, однак їхня кількість стрімко скорочується. Основні причини – вирубка лісів, забруднення водойм, воєнні дії та руйнування місць існування. Наприклад, у Карпатах щороку вирубуються десятки тисяч гектарів лісу, що ставить під загрозу існування багатьох видів рослин і тварин, які ніде більше в Україні не зустрічаються.
Так само дика природа страждає через надмірне та неконтрольоване розорювання степових ділянок, прибережних захисних смуг, порушення режиму об’єктів природно-заповідного фонду. Численні факти фіксують та оприлюднюють екологи та активісти, але реакції міністерства на це зазвичай немає жодної. Міндовкілля часто обмежується деклараціями, не приділяючи достатньої уваги боротьбі з цими порушеннями.
4. Формальність у впровадженні державної політики щодо розширеної відповідальності виробника (РВВ)
На даний час вона лише рамково вказана у Законі України "Про управління відходами" й підхід держави до даного питання наразі є суто формальним.
Станом на сьогодні, з 7 категорій виробників, для яких передбачена РВВ, Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України законопроєкти розроблялися тільки для двох:
- проєкт Закону № 10066 від 18.09.2023 р. “Про упаковку та відходи упаковки” наразі перебуває на ознайомлені в профільному комітеті;
- проєкт Закону №2350 від 30.10.2019 р. “Про відходи електричного та електронного обладнання” на цей час знятий з розгляду.
Жоден інший проєкт щодо цієї сфери регулювання наразі не зареєстрований. Щодо відходів транспортних засобів, знятих з експлуатації, шин, текстилю відповідні проєкти взагалі не розроблялись.
Експерти говорять, що міністерство абсолютно не займається реалізацією державної політики щодо РВВ.
5. Забруднення водних об’єктів
Річки України є життєво важливими артеріями, проте більшість із них сильно забруднені. Вони зазнають постійного впливу промислових і побутових стоків. Ситуація з питним водопостачання дуже ускладнилася через руйнування окупантами греблі Каховської ГЕС у червні 2023 року.
У вересні 2024 року під загрозою опинилося водопостачання столиці через екологічну катастрофу, яку влаштували росіяни на річках Сейм та Десна, скинувши у поверхневі води неочищені стоки цукрового заводу.
Міністерство тоді замовчувало цю колосальну проблему до останнього, коли вже у мережі масово почали з’являтися відео від місцевих жителів про мор риби у водотоках. Просто співставте: 14 серпня забруднення зафіксували у воді річки Сейм поблизу кордону з рф, а тільки 28 серпня Міндовкілля опублікувало відеосюжет з ефіру Національного марафону “Єдині новини”, коли не прокоментувати ситуацію стало вже неможливо.
Відсутність ефективної системи моніторингу якості води з боку Міндовкілля з кожним роком ускладнює боротьбу з цією проблемою. Це ставить під загрозу питне водопостачання мільйонів українців, особливо з огляду на зміни клімату на більш посушливий.
Для вирішення перелічених нами проблем потрібен системний підхід, який включатиме жорсткіший контроль, фінансову підтримку, екологічну освіту та активну взаємодію з громадськістю. Без належної уваги ці виклики лише збільшуватимуться.
