У середу, 13 жовтня, відбулось засідання Комітету ВРУ з питань екологічної політики та природокористування, на якому представники Комітету промислової екології та сталого розвитку озвучили думку про те, що строки екологічної модернізації мають враховувати інвестиційні плани підприємств. Про це пише Європейська Бізнес Асоціація.
Зокрема, під час розгляду проєкту Закону №5339 щодо удосконалення чинного законодавства про охорону атмосферного повітря, експерти ЄБА звернули увагу на ряд суперечливих положень, зокрема таких як:
- обов’язок для бізнесу встановлювати автоматизовані системи моніторингу викидів забруднюючих речовин, хоча наразі немає визначеного порядку встановлення таких систем та передачі даних;
- обов’язок облаштовувати місця відбору проб для вимірювання газопилового потоку на установках незалежно від групи об’єктів, що є нереалістичним, наприклад для котелень, які об’єктивно не мають відповідної технічної та фінансової можливості;
- щорічно подавати звіт про дотримання умов дозволу на викиди та виконання заходів щодо скорочення викидів без розуміння порядку подачі, зокрема, строків подання та форми таких звітів;
- здійснювати заходи зі скорочення викидів забруднюючих речовин у строк не більше 10 років – без можливості його продовження;
- введення відповідальності за недопуск до проведення перевірок представників Держекоінспекції, що фактично нівелює гарантоване чинним законодавством право підприємств не допускати інспекторів з певного ряду причин.
По-перше, усі ці пропозиції дублюються з положеннями інших зареєстрованих у ВРУ проєктів законів, спрямованих на реалізацію ключових екологічних реформ. Мова йде про законопроєкти у сфері контролю промислового забруднення №6004, №6004-1 та №6004-2, а також законопроєкт №3091 про державний екологічний контроль.
Звертається увага на те, що в чинному законодавстві вже є достатньо прецедентів, коли через наявність декількох нормативно-правових актів для регулювання одного питання, підприємства щоразу потрапляють у ситуації порушення законодавства, а недобросовісні представники органів контролю цим зловживають. Наприклад, відсутність уніфікованих вимог встановлення показника ефективності роботи діючих газоочисних установок.
По-друге, у кожного підприємства є свої інвестиційні плани, розраховані на декілька років. У тому числі, плани з екомодернізації виробництва, які мають абсолютно різні терміни. Часто великі підприємства потребують дороговартісної модернізації одразу декількох установок, що навіть з виробничих причин не може відбуватись одночасно. Більше того, країни ЄС ніколи не обмежували право бізнесу на екомодернізацію у часі, і деякі європейські підприємства до сих пір не закінчили процес переходу на найкращі доступні технології та методи управління. Саме тому встановлення загального строку для модернізації, в умовах відсутності допомоги від держави, означає заганяти цілі галузі у глухий кут, який обов’язково позначиться на економічному становищі країни.
Таким чином, на думку ЄБА, найбільш правильним рішенням буде залишити вищезгадані питання у регулюванні профільних законодавчих ініціатив, а також підтримувати діалог з бізнес-спільнотою, яка готова продовжувати модернізацію при подальшій співпраці з боку влади.
Раніше ЕкоПолітика писала про те, яке бачення мають галузеві експерти стосовно реформування екологічної політики України. Про це йшла мова під час круглого столу, що відбувся 4 жовтня на платформі Комітету промислової екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації.
