Суть екологічного податку проста – забруднювач має грошима компенсувати шкоду, завдану довкіллю. Лише за 9 місяців 2025 року українській бізнес сплатив за свій вплив на екологію 4,2 млрд грн. Проте далі цей ресурс мають ефективно використати вже на місцях.
ЕкоПолітика розбиралася, на які заходи громади мають використовувати екологічний податок і чи відповідає це дійсності.
Умовно природоохоронні заходи
Екологічний податок в Україні запроваджено з 2011 року. В теорії всі кошти мають спрямовувати лише на природоохоронні заходи. Але випадки, коли кошти опиняються поза цільовими статтями видатків або за умовно екологічними, не поодинокі, а системні.
55% екологічного податку, окрім податку за утворення радіоактивних відходів і викиди двоокису вуглецю, спрямовуються до регіонів. Кошти розподіляють по спеціальних фондах охорони навколишнього середовища областей, міст і громад. Додатково ці фонди формуються з частини стягнень за екологічну шкоду, а також за рахунок сторонніх цільових і добровільних внесків. Ідеться про мільярди гривень щороку.
Усі ці кошти – цільові, і які саме це можуть бути цілі, визначає постанова Кабінету Міністрів від 1996 року. Саме на цей документ посилаються громади, формуючи свій перелік природоохоронних заходів. У постанові серед дійсно важливих для охорони довкілля сфер діяльності є й ті, які важко назвати суто екологічними.
На це ще у 2019 році звертала увагу група науковців у виданні "Ефективна економіка". Проаналізувавши ефективність використання коштів екофондів, вони зазначили, що надходження екологічного податку значно перевищують витрати на цільові природоохоронні заходи.
"Крім того, за рахунок маніпуляцій законодавством фінансуються програми, які є тільки умовно природоохоронними або не є такими взагалі", – йдеться в науковому дослідженні.
Приклади з громад
Зараз ситуація не змінилася. Використовуючи абстрактність законодавства, місцеві ради завдяки екологічному податку закривають потреби в облаштуванні інженерних комунікацій і благоустрої.
До прикладу, у місті Вінниця коштом спецфонду будують і реконструюють каналізаційні мережі. Для цього гроші перераховують до департаменту комунального господарства в благоустрою. Торік на це спрямували 65% видатків міського Фонду охорони довкілля. Будівництво і розширення каналізаційних мереж – у переліку заходів і для менших рад, як-то Новоолександрівської територіальної громади Дніпровщини.
Екологічність напряму асоціюється з рослинництвом, тож Кропивницька міська рада у Програму природоохоронних заходів додала озеленення закладів освіти й навіть ліквідацію наслідків стихій, як то буреломи або сніголоми. У Луцькій міській територіальній громаді коштом Фонду охорони навколишнього середовища озеленювали населені пункти та косили бур’яни у прибережній смузі річок.
Екологічний складник присутній у багатьох видах діяльності. За бажання його можна "вбудувати" в заходи, які по суті відносяться до сфери міського господарства і благоустрою. Тож це дає громадам можливість використовувати цільові екологічні кошти не зовсім за призначенням. І всі ці заходи ніяк не зменшують того негативного впливу, за вчинення якого на довкілля платить забруднювач.
Про рейтинг регіонів – платників екологічного податку ЕкоПолітика писала раніше.
