Критичне обміління річок, окрім зміни клімату, має й інші причини. Серед них — порушення природних екосистем, які втрачають здатність підтримувати водний баланс. Із цим зіткнувся захід України, де вирубка лісів у Карпатах, джипінг і будівництво вітрових електростанцій у високогір’ях опосередковано призвели до історичного падіння рівня води.
У цьому переконана експертка з питань екології та охорони довкілля ГО "Екосфера" Оксана Станкевич-Волосянчук, пише медіа Еспресо.
"Повна трансформація високогірних екосистем знижує їхню здатність виконувати свою водорегуляційну роль. Зокрема полонина Руна — нині повністю урбанізована екосистема. Вона вже не відповідає тим критеріям, які визначають природну екосистему. І це лише посилює наслідки зміни клімату", — пояснює екологиня.
"Лисі" гори не тримають воду
Більшість річок Закарпатської області вже встановили антирекорд — рівень води в їхніх руслах упав нижче, ніж було за всю історію спостережень із 1945 року. Такі тривожні дані навели у Басейновому управлінні річки Тиса.
"Навіть періодичні опади наразі не забезпечують суттєвого відновлення водності річок. Серед основних причин спеціалісти називають зміни клімату, дефіцит опадів, перерозподіл стоку та надто швидке проходження води, яка не встигає накопичуватися у водоносних горизонтах", — повідомили у БУВР Тиса.
Стік води традиційно формується саме в горах, чия екосистема поступово віддає водоймам накопичену під час дощів воду. Однак перетворені на будмайданчик полонини та знеліснені гори втратили здатність затримувати воду.
Від вирубки у горах до обміління Ужа
У природі все взаємопов’язано. Через антропогенне руйнування системи накопичення води наслідки відчувають жителі рівнин. Так, на спаплюженій полонині Руна бере початок річка Туриця. Згодом вона впадає в Тур’ю, та — в Уж, а він — вже у Тису. І на всіх цих річках рівень води критично низький. Настільки, що Держводагентство обмежило водозабір для водоканалу Ужгорода.
Ця тенденція загрожує і відомим туристичним атракціям Закарпаття: каскаду водоспадів на Туриці та водоспаду на Шипоті. Останній формується потоками не лише з Руни, а й із південних схилів гори Гостра. Однак її також збираються понівечити для будівництва ВЕС.
"Уже на етапі водозбору ми порушуємо роботу цієї системи. Тому формується менше стоку, менше води потрапляє в річки. Далі внизу ми теж осушуємо заплави, пропускаючи воду в той період, коли йдуть дощі. Якби заплава була жива, вона б могла акумулювати воду тоді, коли її багато, і поступово віддавати її в річку", — зауважила Оксана Станкевич-Волосянчук.
Цілісність екосистем як основа балансу
Додати стійкості перед змінами клімату могло би збереження природних екосистем у їхньому природному стані. Йдеться не лише про ліси та високогірні луки, а й про основні водні "регулятори" — болота і торфовища.
Натомість в Україні ці території інтенсивно змінюють під господарське використання. Екологиня наводить приклади Ужгорода та Львова, де заради розбудови міст інтенсивно осушують заплави й болота. Економічно це пов’язано з надвисокими цінами на нерухомість, проте на екологію забудовники не зважають.
"Зараз в Ужгороді забудовуються заплави, які донедавна були живі. Під час паводків вони затоплювались, а потім повільно віддавали воду. Зараз їх заливають бетоном. Ніхто не думає про наслідки, ніхто не думає на кілька кроків уперед", — розповіла експертка.
Вона наголошує, що часто причиною є й застаріле уявлення про управління водними ресурсами. Раніше вважалося, що воду треба якомога швидше "пропустити" далі. Тож території осушували, на водоймах будували шлюзи. Можливо, раніше це мало сенс — через рівномірні та рясні опади, та нині клімат змінився.
"Ми маємо не пропускати воду, а акумулювати її ось природними екосистемами. І саме гірські полонини, гірські ліси, заплави, торфовища — ті екосистеми, які акумулюють воду і поступово віддають її в річку. Якщо вчасно не вжити от таких заходів, будемо мати надзвичайно великі проблеми — дефіцит прісної води", — підсумувала експертка.
ЕкоПолітика раніше повідомляла, що Український гідротметеорологічний центр оголосив найвищий, коричневий рівень небезпеки через падіння рівня води у ріках заходу України. Місцями вже побито історичний мінімум.
Через це Державне агентство водних ресурсів до 15 вересня обмежило водозабір для 300 водокористувачів. Серед них — комунальні водоканали низки міст, зокрема Ужгорода, Чернівців, Калуша, Сваляви.
За даними екоекспертів, за 30 років в Україні зникли або були суттєво фрагментовані 30% річок — близько 20 тисяч.
