В Україні останніми роками екологічна політика на державному рівні впроваджується за принципом: "ми за все хороше і проти всього поганого". Так сталось і з процедурою Оцінки впливу на довкілля (ОВД), яку зобов'язані проходити всі підприємства, що планують проводити діяльність, що матиме екологічні ризики для довкілля. Так, на перший погляд, абсолютно правильна і потрібна процедура ОВД де факто перетворилася на ще один важіль тиску на бізнес.
Але почнемо розбиратися в тому, як працює ОВД в Україні з самого початку. Детальніше — в матеріалі ЕкоПолітики.
Закон про ОВД є частиною європейського законодавства, яке Україна забов'язалася імплементувати під час підписання Угоди про Асоціацію з ЄС. 18 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про оцінку впливу на довкілля (ОВД)" (від 23.05.17 №2059-VIII), який запровадив в Україні європейську модель екологічної оцінки на виконання міжнародних зобов'язань України.
Згідно з Директивою 2011/92/ЄС оцінка впливу на довкілля (ОВД) повинна визначати, описувати та оцінювати прямий та непрямий значний вплив проєкту на безпечність життєдіяльності людей та їхнє здоров'я, навколишнє природне середовище та його елементи, природні території та об'єкти, історичні пам'ятки та інші матеріальні об'єкти, культурну спадщину.
Процедура ОВД є обов’язковою для більшості видів планованої діяльності перед початком робіт. Адже кожне підприємство ще на етапі геологічного вивчення повинно розуміти всі ймовірні впливи на навколишнє середовище і спрогнозувати найоптимальніші умови використання надр з допустимим впливом на довкілля.
Процедура оцінки впливу на довкілля передбачає три основні етапи:
- повідомлення про провадження планованої діяльності,
- оприлюднення звіту з оголошенням про початок громадського обговорення,
- отримання висновку.
В Україні Закон про ОВД ввів нову модель планування діяльності бізнесу, де враховуються екологічні фактори.
З одного боку, ОВД — це процедура громадянського суспільства, оскільки передбачає залучення громадськості до публічних слухань по планованій діяльності підприємства. Вагомим моментом є те, що при підготовці звіту з ОВД необхідно врахувати думку громадськості.
З іншого боку ОВД дозволяє бізнесу визначити не тільки екологічну доцільність планованої діяльності, а й дає змогу визначити оптимальний альтернативний її варіант з дотриманням вимог чинного природоохоронного законодавства.
Реалії ОВД в Україні
Проте, на практиці уже в перші роки застосування Закону "Про ОВД" стало очевидно, що процедура є корупційною. Громадські організації неодноразово публічно повідомляли про скандали при приходженні процедури. Водночас, експерти сходяться на думці, що за часів міністра захисту довкілля та природних ресурсів Романа Абрамовського, не зважаючи на суперечливі питання, процедура працювала.
3 листопада 2021 року Верховна Рада відправила його у відставку. Він пробув на посаді понад рік. За цей час Міндовкілля започаткувало чимало позитивних змін, які підтримували екологічні активісти. Зокрема, мова йде про відмову у висновках ОВД або значні екологічні обмеження відверто шкідливим проєктам видобутку корисних копалин, будівництва ГЕС, рубок лісу.
Водночас, із приходом команди Руслана Стрільця у Мінприроди у травні 2022 року ситуація погіршилася. Ринок став більше сигналізувати про безпідставні відмови в отриманні ОВД та корупційний тиск.
Зокрема, критикувала політику нового міністра і "Українська природоохоронна група" (UNCG). Мова йшла про постанову, що скасовує заборону на рубки лісу в період війни.
"Наразі постанова ще не ухвалена, але це питання часу. Новопризначене керівництво Міністерства захисту довкілля (зокрема, міністр Руслан Стрілець та його перший заступник Олександр Краснолуцький) не бачать в новій постанові жодних проблем. Це вже не перший раз від початку війни, коли природоохоронне законодавство послаблюється для начебто посилення "обороноздатності держави". Пам’ятаєте, як нещодавно скасували сезон тиші, закрили можливість участі в ОВД, позакривали доступ до різних публічних даних про ліси? Кому вигідні такі зміни? Точно не державі й не українцям... На жаль, це тільки початок", — коментували в UNCG.
Нюанси ОВД у воєнний час
У зв’язку з нападом на нашу країну росії та введенням воєнного стану, Уряд запровадив зміни у функціонування інформаційно-комунікаційних систем та електронних реєстрів. Зокрема, це стосується і Єдиного реєстру з ОВД.
За чинним законодавством, процедура ОВД повинна тривати не менше 120 днів. Де-факто, процедура триває не менше шести місяців. Часто буває так, що процес потребує цілого року досліджень перед початком його завантаження в Єдиний реєстр з оцінки впливу на довкілля.
В умовах війни такі очікування є неприпустимими і потребують змін. Такий порядок дій, в першу чергу, не сприяє економічному розвитку держави. Проте виникли і інші нюанси, які можуть стати причиною для скасування всіх ОВД, виданих під час воєнного стану. Реалізовувати деякі положення закону про ОВД компанії не мають можливості через воєнні дії, а будь-які відхилення від чинних правил можуть стати підставою для визнання висновку з ОВД, отриманому під час військового стану, не дійсним.
Важливим нюансом усієї процедури ОВД є публічність, проте в умовах війни з метою безпеки закрили доступ громадськості до Єдиного реєстру з ОВД. За законом всі етапи процедури мусять інформувати громадськість як через реєстр, так і через друковані ЗМІ. Без доступу до реєстру елемент публічності не дотримано, що є підставою для скасування висновку з ОВД. Таким чином, висновки ОВД, видані під час війни, можуть скасувати з формальних причин.
26 серпня Міндовкілля оприлюднило довгоочікуваний законопроєкт про зміни до процедури ОВД. Проте, сказати по правді, кардинальних змін він не містить. З позитивного: скорочення термінів проходження ОВД на етапах збору зауважень та пропозицій в рамках громадського обговорення та видачі висновку з ОВД. Це дозволить скоротити тривалість процедури ОВД щонайменше на 18 робочих днів. Також пропонують скасувати умову про розміщення повідомлення про планову діяльність та оголошення про початок громадського обговорення звіту з ОВД у друкованих ЗМІ.
Навіть попри незначні позитивні зміни, загалом у бізнесу та громадських організацій досі є багато зауважень до процедури ОВД. Якщо взяти до уваги ще й можливий корупційний фактор, то хороший європейський інструмент турботи про довкілля фактично перетворився на ще один важіль тиску на бізнес. Виникають питання — чому навіть під час війни в державі знову з’являються ознаки повернення до корупційних практик? Чи буде посилюватися корупційний тиск на бізнес? І найважливіше — що керівництво Міндовкілля збирається робити із цією ситуацією? ЕкоПолітика буде слідкувати за ситуацією та інформувати наших читачів.
