В Україні наявна вугільна промисловість накопичить збитки у розмірі понад мільярд євро протягом наступного десятиліття, а поступове припинення використання вугілля може зменшити навантаження на держбюджет.
Це також дозволить створити робочі місця у галузі відновлюваної енергетики, йдеться у дослідженні “Економічні наслідки поступової відмови від використання вугілля в Україні до 2030 року”, повідомляє Heinrich Böll Stiftung.
Протягом декількох десятиліть вугільний сектор є невід’ємною частиною української електроенергетичної системи. Але термін технічної експлуатації інфраструктури та станцій наближається до кінця, тому необхідні інвестиції в електроенергетичний сектор незалежно від того, чи планується кардинальна зміна енергоміксу, чи ні.
В матеріалі зазначили, що поступова відмова від використання вугілля технічно здійсненна та створює економічні можливості, зменшуючи потребу в субсидіях на підтримку вугільної галузі.
Застаріла, централізована генерація замінюється децентралізованими й екологічно чистими джерелами енергії, які працюють гнучкіше. Як і в багатьох інших країнах, український енергетичний сектор потребує модернізації.
В Україні вже з доступними технологіями існує достатній потенціал для задоволення попиту на електроенергію в будь-який момент часу.
Дослідники змоделювали сценарій переходу (СП), який передбачає лінійне закриття усіх 17 ГВт вугільних потужностей в Україні у період 2021–2030 років. Паралельно встановлена потужність виробництва електроенергії з відновлюваних джерел за цим сценарієм майже потроюється та досягає 35 ГВт потужності вітрової, сонячної, гідро- та біоенергетики до 2030 року. Інші потужності, зокрема атомна генерація, залишаються незмінними.
Дослідження демонструє, що можна гарантувати безпеку електропостачання за умови поступової відмови від використання вугілля. Погодинне моделювання виробництва електроенергії показує, що ВДЕ можуть займати дедалі більшу частку у виробництві електроенергії.
Структура генерації електричної енергії за ІС (інший сценарій) та СП
У сценарії переходу виробництво електроенергії за рахунок вугілля зменшується з 28% (або 40 ТВт-год) до менш ніж 20 ТВт-год у середині 2020-х років і поступової відмови від нього в 2030 році, а ВДЕ займають дедалі більшу частку в структурі електроенергетики. У 2030 році вони виробляють понад 83 ТВт-год, забезпечуючи більше половини генерації електроенергії.
На виробництво електроенергії на вітрових станціях припадає найбільша частка електрогенерації з усіх відновлюваних джерел енергії. Із 3,3 ТВт-год у 2020 році таке виробництво збільшується до 29 ТВт-год у 2026 році та до 42 ТВт-год у 2030 році, що становить 25% від усієї генерації.
Виробництво електроенергії фотоелектричними установками майже втричі збільшує свою частку, з 4% до 11% у 2030 році. Це відповідає збільшенню в понад 12 ТВт-год: з 6,2 ТВт-год у 2020 році до 18,6 ТВт-год у 2030 році.
До 2030 року за допомогою біомаси виробляється майже 14 ТВт-год електроенергії, що становить збільшення з 1 ТВт-год у 2020 році до приблизно 7 ТВт-год у середині десятиліття.
“У сценарії переходу ми також спостерігаємо, що газові потужності використовуються значно більшою мірою, щоб забезпечити необхідну гнучкість. Загалом у 2030 році газові потужності виробляють майже 9 ТВт-год. Наявні газові турбіни комбінованого циклу (CCGT) замінюють вугільну генерацію під час напівпікового навантаження, а також до системи додаються нові газотурбінні установки відкритого циклу (OCGT)”, – зазначили в дослідженні.
Таким чином, головним викликом для української системи електроенергетики є гнучкість, а не нестача відновлювальної потужності.
Державні вугільні шахти фіксують збитки в розмірі €230 на тонну видобутого вугілля. Закриття цих шахт зменшить витрати держави на 35 %, навіть якщо враховувати витрати на виведення шахт з експлуатації та компенсацію для працівників.
Буде втрачено близько 55 000 робочих місць у гірничодобувній та електроенергетичній галузях. Однак енергетичний перехід відкриває можливість для створення до 160 000 нових робочих місць.
В Україні, наприклад, можливе виготовлення обладнання для фотоелектричних, вітрових і біомасових установок з виробництва електроенергії.
В дослідженні зазначили, що сценарій переходу забезпечить на 50% вищі податкові надходження впродовж наступних 10 років.
За будь-яких обставин в Україні потрібні нові інвестиції в сектор електроенергетики у середньостроковій перспективі через його зношеність, і прискорений енергетичний перехід може сприяти досягненню цієї цілі. Додаткові інвестиції мають потенціал до створення робочих місць і стимулювання економічного зростання.
Потреби в інвестиціях за ІС та СП
Необхідність інвестицій в електроенергетичний сектор України відкриває вікно можливостей для декарбонізації енергетичного сектору, стимулювання економічного зростання та створення нових робочих місць.
В матеріалі зазначили, що існує шість ключових напрямів політик, які потрібно враховувати, щоб енергетичний перехід став можливим.
- Яким повинен бути декарбонізований енергетичний сектор України? Яким чином можна забезпечити гнучкість генерації?
- У який спосіб можна залучити інвестиції у відновлювані джерела енергії та у підвищення гнучкості електроенергетичної системи?
- Якою є політична складова економіки енергетичного переходу? Хто є ключовими суб’єктами процесу, які можуть сприяти полегшенню і прискоренню енергетичного переходу?
- Які процеси можуть полегшити і прискорити енергетичний перехід? Які формати (наприклад, експертні комісії, консультації із зацікавленими сторонами тощо) потрібні для цього переходу?
- Яким чином можна забезпечити справедливу трансформацію? У який спосіб можна найкраще підтримати регіони, залежні від викопного палива, та постраждалих працівників? Як можна захистити вразливі домогосподарства від підвищення цін на електроенергію?
- Яка промислова політика може стати доповненням до енергетичного переходу? На які наявні сектори негативно вплине процес переходу, та які можуть потребувати підтримки, а які галузі можна залучити та розвивати у перспективі?
Нагадаємо, фінансові проблеми галузі відновлювальних джерел енергії в Україні, які назріли через війну, частково можна вирішити способом продажу "чистої" електроенергії до ЄС.
Як повідомляла ЕкоПолітика раніше, Німеччина, Австрія, Франція та Нідерланди оголосили про плани збільшення вугільної генерації, якщо росія припинить постачання газу, що створить 30 млн тонн додаткових викидів СО2 у 2023 році.
