У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №6345-1 "Про стимулювання платників екологічного податку" , який передбачає 50-відсоткову пільгу для підприємств, які здійснюють природоохоронні заходи. Документ має на меті впровадження сучасної моделі екоподатку, в якій акценти зміщуються з оподаткування доходів на оподаткування негативного впливу на довкілля.
ЕкоПолітика проаналізувала документ і пропонує своїм читачам ознайомитися з його основниим положеннями (щоб переглянути текст законопроєкту, доскрольте до кінця сторінки).
Документ на розгляд парламенту запропонував нардеп від "Слуги народу" Олексій Коваль.
Мета: індексація на 10% ставок екологічного податку за розміщення відходів, створення умов для заохочення платників екологічного податку до здійснення природоохоронних заходів шляхом застосування коефіцієнту до ставок податку та збалансування бюджетних надходжень від таких змін за рахунок встановлення справедливого та економічно обґрунтованого оподаткування видобування марганцевих руд.
Дуже важливо що, як запропоновано, функція екологічного податку має базуватись передусім на принципі зменшення негативного впливу на оточуюче середовище. Світові тенденції вказують на те, що зараз актуальним є впровадження сучасної моделі екоподатку, в якій акценти зміщуються з оподаткування доходів на оподаткування негативного впливу на довкілля.
"В цьому контексті важливою є диференціація ставок податку в залежності від шкоди, яка завдається навколишньому середовищу. Наприклад, більш шкідлива діяльність/споживання повинні оподатковуватись за більшими ставками, а менш шкідлива діяльність/споживання, відповідно, за меншими ставками. Також важливим є стимулювання природоохоронних заходів, які можуть бути здійснені платником екологічного податку", — стверджують автори документу.
Основні положення законопроєкту:
- ставки податку за розміщення відходів пропонується підвищити на 10%, оскільки саме по собі підвищення ставок, без механізмів заохочення або стимулювання до природоохоронних дій, не призведе до зменшення навантаження на навколишнє природнє середовище;
- шляхом встановлення можливості застосування коефіцієнту 0,5 до ставок екологічного податку стимулювати здійснення природоохоронних заходів, які передбачені чинним законодавством України або дозвільним документом на здійснення операцій у сфері поводження з відходами та спрямованих на один з таких напрямів: охорона і раціональне використання водних ресурсів; охорона атмосферного повітря; охорона і раціональне використання земель; охорона і раціональне використання мінеральних ресурсів; охорона і раціональне використання природних рослинних ресурсів; охорона і раціональне використання ресурсів тваринного світу; збереження природно-заповідного фонду; раціональне використання і зберігання відходів виробництва і побутових відходів;
- для руд марганцевих встановлюється новий порядок розрахунку рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин: ставка за шкалою в залежності від ціни на руду марганцю за індексом світового інформаційного агентства CRU Group– від 3,5% до 10%; ставка застосовується до фактичної ціни.
Зазначається, що реалізація положень цього проєкту Закону може збільшити надходження до державного бюджету на 600 мільйонів гривень на рік (за рахунок збільшення находжень від рентної плати). Водночас, прийняття та реалізація положень законопроєкту не потребує витрат з бюджету.
Батіг чи пряник?
Раніше на розгляд ВР був запропонований законопроєкт №6345 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо справляння екологічного податку при управлінні відходами". Його автор голова екологічного комітету парламенту Олег Бондаренко пропонував задля поліпшення ситуації з відходами підняти податки на них у кілька разів.
Альтернативний законопроєкт №6345-1 замість податкового батога, по суті, хоче дати податковий пряник. Він пропонує застосовувати коефіцієнт 0,5 до ставки екологічного податку, аби стимулювати здійснення природоохоронних заходів. Умова для екоподаткової пільги – "здійснення природоохоронних заходів, які передбачені чинним законодавством України".
Пільги перекриють "марганцевими" грошима
Цілком можливо, що у переліку природоохоронних заходів знайдуться якісь не надто витратні, що дозволять деяким підприємствам малим коштом вибити собі ту 50% пільгу. Принаймні, автори альтернативного законопроєкту припускають, що такі випадки матимуть місце, через що бюджет може не дорахуватися якихось сум. Перекрити ці витрати пропонують, встановивши "справедливе та економічно обґрунтоване оподаткування видобування марганцевої руди". Ця новація має збільшити надходження до держбюджету на 600 мільйонів гривень на рік. Важливо, щоб ці кошти не стали єдиним позитивним наслідком законопроекту, а справді стали фінансовим інструментом для стимуляції природоохоронних заходів.
Ціна відходів
Автори законопроєкту №6345-1 вважають хибним підхід, який передбачає стимулювання переробки відходів через високі податки на їх розташування на звалищах. Вони кажуть, що у проєкті Закону №6345 немає пояснень, чому багаторазове підвищення податку на відходи є необхідним.
Приміром, якщо у законопроєкті Бондаренка передбачено, що за викинуту на звалище люмінесцентну лампу доведеться платити замість нинішніх 15 грн аж 166 гривень, то проєкт Закону від Коваля пропонує підняти цей податок лише до 16 грн. У першому випадку йдеться про диференційоване збільшення податку – чим небезпечніші відходи, тим більше за них треба платити. В іншому - про десятивідсоткове пропорційне підвищення за усіма позиціями.
У законопроєкті №6345, який ЕкоПолітика аналізувала раніше, його автори виходили з того, що підвищення податків на відходи саме по собі спонукає підприємства активніше займатися переробкою. У країнах ЄС простежується чітка залежність між збільшенням ставок такого податку та збільшенням обсягів відходів, які прямують на переробку.
Які прогнози?
Навіть при кількаразовому підвищенню нашого екоподатку (в більшості випадків до 53 або 88 грн за тонну) він все одно буде значно меншим, ніж витрати на переробку. Це змусило нас засумніватися у тому, що законопроєкт 6345 зміг би ефективно спрацювати в сенсі стимулювання переробки. Ймовірний позитивний результат – просто збільшення обсягу надходжень від екоподатку, котрі можна було б використати, зокрема, і на охорону довкілля.
Що ж до альтернативного законопроєкту, то він, радше за все, просто не справить жодного впливу на ситуацію з відходами. Його податковий плюс тримається цілком на "марганцевих" грошах. Очевидно, що вони будуть зовнішнім джерелом фінансування для сфери поводження з відходами. У відриві від нього сам по собі рівень надходжень від податку на відходи суттєво не зміниться. Економічних факторів, що спонукали б підприємства перейматися довкіллям, теж, радше за все, не додасться. Надто малий пряник.
Безумовно, стимулювати переробку відходів та інші природоохоронні заходи потрібно, і добре, що нардепи переймаються цим питанням. Слід лише подбати, щоб задіяні для цього інструменти були реально дієвими – і за спрямуванням, і за ресурсним наповненням. Щодо ресурсів, то вони мають бути застосовані виключно за призначенням – на охорону довкілля.
Раніше ЕкоПолітика повідомляла, що однією з головних проблем екологічного оподаткування в Україні є нецільове використання отриманих коштів.
