У першій частині матеріалу, присвяченого стартовому стоденному відрізку роботи Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства, ЕкоПолітика проаналізувала зміни у кадровому складі, оприлюднені проєкти нормативно-правових актів та частку уваги, яку відомство приділяє довкіллєвому напряму. Тепер же пропонуємо поглянути, які оцінки у публічному просторі лунали за цей час від української екоспільноти.
Ми продивилися сайти й сторінки в соцмережах експертів і громадських організацій, які активно та на постійній основі займаються напрямком охорони довкілля. Знайшли як слова вдячності профільному міністерству, так і доволі різку критику. На жаль, кількість негативних моментів, які зауважили природоохоронці, виявилася набагато більшою, аніж позитивних.
Так, із нагоди 100 перших днів роботи уряду прем’єр-міністерки Свириденко, Мінекономіки й Олексія Соболева на посаді профільного міністра у правозахисній організації “Екологія – Право – Людина” (ЕПЛ) створили ось такий колаж:
Колаж: facebook.com / epl.org.ua
“Верхнє фото – реальне, з архівів шановного міністра, допис його справжній. Нижнє фото нехай буде як застереження, як не повинно бути. Нехай наступники Олексія Соболєва, майбутні міністри економіки, довкілля та сільського господарства, яким сьогодні може 5, 10 чи 17 років матимуть можливість сфотографуватися на тлі природи, а не руїн, які спричиняє не держава-агресор, а місцеві мародери”, – зазначили в ЕПЛ.
На думку екоактивіста Олега Листопада, Мінекономіки нічого не зробило і провалило навіть поточну роботу.
“Зокрема, заблокована робота заповідників і нацпарків через фінансові проблеми”, – розповів він.
Позитив є, але його небагато
Члени різних природоохоронних громадських організацій поставили два “плюси” міністерству за:
-
офіційну позицію проти поправок до законопроєкту № 13227-д "Про ринок деревини", які звужують оцінку впливу на довкілля (ОВД) та можуть спростити вирубку лісів;
-
підписання 30 серпня міністром Олексієм Соболевим Угоди про відкрите море.
На цьому весь позитив закінчується.
Довгий перелік претензій
Низка громадських організацій висловила занепокоєння тим, що серед 12 пріоритетних напрямів роботи нового уряду відсутній напрям із чітким акцентом на довкілля. Громадські організації називають це “симптомом системної хвороби”, коли держава вважає довкілля не частиною розвитку, а незручним тлом.
“Екологічна політика має бути не додатком до економічної, а окремим і пріоритетним напрямом державної стратегії”, – наполягають у ГО “Екоклуб”.
Незаконний видобуток
Фахівці Української природоохоронної групи (УПГ) скаржаться, що Мінекономіки, як і Міндовкілля, ігнорує їхні пропозиції щодо того, як можна запобігти ситуаціям із незаконним видобутком корисних копалин на природоохоронних територіях.
В УПГ уже неодноразово для цього закликали проводити процедури екологічних оцінок до моменту виставлення дозволів на користування надрами на аукціон, зробити більш прозорими процедури підбору ділянок і залучити до них громадськість, проаналізувати, чи всі затверджені ще з радянських часів межі родовищ відповідають природоохоронному законодавству.
Загроза для лісів
Також природоохоронці цієї громадської організації наголошують на тому, що Мінекономіки проводить постійні закриті й відкриті наради з лісівниками та деревообробниками про те, які екологічні обмеження на рубки треба скасувати. При цьому природоохоронців на ці заходи не запрошують.
“Ми сподіваємося, що міністр Олексій Соболев не захоче увійти в історію як людина, яка скасувала всі екологічні досягнення у лісовій галузі останнього десятиліття та відкрила шлях до знищення старих природних українських лісів”, – говорять в УПГ.
Фахівці групи закликали Мінекономіки припинити роботу над скасуванням екологічних норм і з допомогою природоохоронної громадськості розробити чіткий план дій щодо збереження найцінніших українських лісів.
Підступна дерегуляція
Ще одним тривожним дзвіночком для природоохоронної спільноти стало те, що представники Мінекономіки на засіданні екокомітету повністю підтримували законопроєкт № 13554 про дерегуляцію.
У ньому пропонується скасувати кілька десятків екологічних дозволів і погоджень. Серед них – на будівництво гребель та інших споруд для утримання води на річках, надання водних об’єктів в оренду, будівництво меліораційних систем, господарську діяльність у Чорнобильському заповіднику тощо.
“Такі ініціативи не є чимось новим. Але презентували й повністю підтримували законопроєкт учора представники Мінекономіки. Які, здається, забули, що тепер вони, взагалі-то, Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства. І мають дбати не лише про дерегуляцію, але й про збереження довкілля. Ба більше, присутні представники Мінекономіки обурювалися тим, що інші органи влади – як, наприклад, Держводагентство – висловили свою незгоду із пропонованими змінами”, – наголосили в УПГ.
Складається враження, що у новій системі координат Мінекономіки екологічні обмеження – це не про безпеку для довкілля, а про завади бізнесу.
Немає агентства – немає проблеми
Мінекономіки також встигло згенерувати ідею ліквідувати Державне агентство водних ресурсів України. За інформацією екоактивістів, передати його повноваження планують Державному агентству розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм.
Тобто контролювати водні ресурси хочуть доручити тим, хто зацікавлений їх використати. Що може піти не так?
Така чергова “оптимізація” наштовхнулася на різку критику екологічних неурядових організацій. Так, в ЕПЛ нагадали, що у 2020 році представники влади вже намагалися приєднати Держводагентство до Мінагро.
“На Держводагентство покладено функції з управління майже всіма водними ресурсами державної власності з метою їх збереження для людини, природних екосистем та економіки. Надавати такі функції Державному агентству розвитку меліорації, рибного господарства і продовольчих програм – цілковите безглуздя”, – говорять фахівці.
Коли брехня виходить на новий – європейський – рівень
Окрема історія – це скандал довкола листування з європейським Секретаріатом Бернської конвенції. Він розпочався ще за часів міністерки Гринчук, а нинішні чиновники вирішили продовжити цю “славну” традицію – приховувати реальний стан справ від європейських партнерів.
Тепер директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко звинуватив заступника міністра Ігоря Зубовича у брехні європейським посадовцям із Секретаріату Бернської конвенції щодо вирубок на території Мархалівського лісу, який належить до Смарагдової мережі.
За словами еколога, на запит Комітету Бернської конвенції цей чиновник направив відповідь, у якій приховав наявні факти численних порушень природоохоронного законодавства і те, що українські суди визнали будівництво на цій ділянці незаконним.
Борейко твердить, що до своєї відповіді замміністра додав лист від Міністерства у справах ветеранів з відвертою брехнею, що на цій території Мархалівського лісу немає видів флори та фауни, які охороняються.
Отже, чиновники й далі танцюють на граблях і підривають міжнародну довіру до нашої країни.
Ризикована кадрова політика
В ЕПЛ також занепокоєні, що в новоутвореному міністерстві скорочують працівників Міндовкілля, які роками тримали напрями довкілля “на плаву”. Їх замінюють новими обличчями – іноді без жодного профільного досвіду, говорять природоохоронці.
“На наш погляд, важливо забезпечити збереження професійних і досвідчених кадрів і не допустити заміну кваліфікованих працівників людьми, які ще більше послаблюють інституційну спроможність у цій сфері”, – заявили члени організації.
Сто днів – сто сигналів SOS
Сто днів – це занадто мало, щоб врятувати систему. Але більш ніж достатньо, щоб показати, в який бік вона рухається. Поки чиновники хваляться “ефективністю”, екоспільнота волає про неприпустимість нових “спрощень” та “оптимізацій”.
Іронія в тому, що все це ми вже бачили. І тепер маємо мегаміністерство, у якому питання навколишнього середовища – десь між інвестиційними стратегіями, зрошувальними каналами й спрощенням дозвільних процедур для бізнесу.
Раніше природу “захищали”, тепер — “управляють”. І це не просто стилістика – це політична еволюція, у якій слово “довкілля” дедалі частіше виглядає виключно як ресурс для беззастережного користування.
