Поки Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України звітує про те, що “Україна продовжує активний технічний та політичний діалог з Європейською комісією щодо СВАМ”, раптом виявилося, що в Єврокомісії навіть не отримували офіційного звернення з проханням про відстрочку Україні. І це попри те, що Кабінет міністрів України сформував робочу групу для узгодження підходу щодо механізму вуглецевого коригування імпорту (СВАМ) і проведення відповідних консультацій з європейськими посадовцями ще у далекому 2021 році!
ЕкоПолітика вирішила проаналізувати, чи насправді вітчизняні посадовці роблять реальні кроки для полегшення процесу декарбонізації українських підприємств та пом’якшення впливу нового вуглецевого мита ЄС, чи вся підготовка до СВАМ обмежується тільки проведенням суто ”декоративних” заходів у вигляді різноманітних воркшопів та круглих столів.
Які результати роботи демонструє Міндовкілля
Днями міністерство провело воркшоп, присвячений роботі механізму вуглецевого коригування імпорту, і відзвітувало про активне впровадження норм законодавства ЄС. Але навіть на цьому досить вузькоспрямованому заході чиновники як основне своє досягнення представляли кроки для транспозиції до кліматичного законодавства ЄС:
- затвердження законом цілі з кліматичної нейтральності до 2050 року;
- ухвалення плану впровадження Системи торгівлі квотами на викиди парникових газів (СТВ);
- відновлення обов’язковості звітності в рамках системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів (МЗВ);
- роботу над законопроєктом про Систему торгівлі викидами.
А що ж у матеріалі за підсумками воркшопу сказали про його головну тему – про СВАМ? Ось основні тези:
- Міндовкілля визнає, що запровадження СТВ саме по собі не звільняє підприємства від сплати вуглецевого мита;
- воно рекомендує підприємствам вже сьогодні працювати над інвестиційними планами з декарбонізації;
- чиновники нагадали, що перехідний період, у який імпортери повинні подавати звітність щодо СВАМ, але не мають купувати вуглецеві сертифікати, триватиме до кінця 2025 року;
- у Міндовкілля додали, що з 1 січня 2026 року підприємства металургійної та цементної промисловості, а також виробники електроенергії будуть зобов’язані купувати CBAM-сертифікати, вартість яких відповідатиме ціні в рамках ЄС СТВ. Частка викидів, які ними буде потрібно покрити, поступово зростатиме.
І як підсумок, фінальна цитата міністерства, правдивість якої розберемо нижче:
“Україна продовжує активний технічний та політичний діалог з Європейською комісією щодо питань застосування механізму СВАМ. Особливо важливо налагодити міжвідомчу координацію та спільний діалог з різними інституціями ЄК. Українська бізнес спільнота є важливим та проактивним учасником діалогу Україна-ЄС”.
Український бізнес просить державу про допомогу
Так, дійсно, представники вітчизняних підприємств звернулися до влади з пропозицією активізувати перемовини з ЄС щодо порядку застосування СВАМ до України ще у 2020 році.
Але попри те, що у 2021 році український уряд сформував робочу групу для узгодження підходу щодо СВАМ і проведення відповідних консультацій з Єврокомісією, протягом 3 років жодного засідання у рамках цієї робочої групи не відбулося.
Український бізнес регулярно наполягав і продовжує наполягати на активізації таких перемовин. Стейкхолдери чітко розуміють, що в умовах повномасштабного вторгнення проводити декарбонізацію власних підприємств і ще й сплачувати додаткове вуглецеве мито на одному рівні з європейськими виробниками вони просто не здатні фінансово. Тому й просять владу домовитися з європейськими партнерами про відстрочку застосування СВАМ до України.
Тим паче, що наша країна має право на застосування до України пункту 30.7 регламенту CBAM, який передбачає можливість виключення країни з-під дії CBAM під час дії форс-мажорних обставин, до яких належить війна.
Це допомогло б уникнути руйнівного впливу цього механізму на українську економіку. Якщо підприємства, які забезпечують надходження значної частини податків до бюджету країни, будуть змушені припинити свою діяльність, економіка України може не витримати такого дефіциту. А ось за умови застосування декларативного принципу, вітчизняні підприємства могли б звітувати ЄС про власні викиди, але не сплачували б вартість сертифікатів.
В Єврокомісії про відстрочку нічого не чули
На наступний день після проведення воркшопу стало відомо: на запит Європейської бізнес асоціації Єврокомісія відповіла, що досі жодна країна не зверталася до них із проханням щодо відстрочки у запровадженні екологічного мита СВАМ.
"На сьогодні жодна країна не звернулася до Європейської комісії з проханням посилатися на застосування статті 30.7. Якщо виникне такий запит, Комісія повинна оцінити ситуацію та надати Європейському Парламенту та Раді звіт, який супроводжується, у разі необхідності, законодавчою пропозицією для вирішення цих виняткових обставин", – сказано у відповіді європейських посадовців.
І ось тут виникає резонне питання: а чим уже 4 роки займається робоча група з перемовин, створена Кабміном, що її члени навіть не спромоглися подати офіційне звернення до Єврокомісії із проханням про відтермінування СВАМ для України в умовах форс-мажору? І чому голова комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування Олег Бондаренко заявляє про намір подати таке звернення тоді, коли до повноцінного впровадження вуглецевого мита ЄС залишається тільки 8 місяців?
Чого чекають українські можновладці? Чому ігнорують прохання бізнесу про допомогу у декарбонізації та полегшенні фінансового тягаря для вітчизняної промисловості? І як можна спокійно дивитися, як на Україну невпинно насувається економічний колапс в обличчі СВАМ і нічого при цьому не робити? Ці питання для нас поки залишаються без відповіді.
