Національний вуглецевий ринок Китаю, який охоплює лише енергетичний сектор, планують до 2025 року розширити на інші галузі з інтенсивними викидами, зокрема металургію та виробництво будівельних матеріалів.
Металургійна промисловість створює найбільшу кількість промислових викидів країни та близько 15% всіх викидів Китаю, повідомляє Eco-Business.
Зазначається, що розширена система торгівлі квотами на викиди парникових газів (СТВ) стала б значним кроком для переходу Китаю до низьковуглецевого виробництва, адже змусила б компанії скорочувати викиди. Окрім того, це дозволило б компаніям уникнути податкового тягаря від європейського механізму вуглецевого коригування імпорту (CBAM).
В матеріалі розповіли, що розподіл "дозволів" на національному вуглецевому ринку залежить від точних корпоративних даних про викиди вуглецю, що означає додаткові вимоги до даних про викиди.
“Набуття чинності CBAM матиме явний вплив на експорт сталі з Китаю, а також може прискорити інтеграцію галузі в національний вуглецевий ринок, щоб уникнути додаткових витрат на викиди вуглецю, пов’язаних із відсутністю внутрішніх цін на вуглець”, – розповіли в Eco-Business.
Зазначається, що наразі у Китаї металургійна промисловість уже включена в шість із восьми регіональних вуглецевих ринків. Проте лише один з них засновано на принципі бенчмаркінгу, який використовує європейська система. Існує два основні методи розподілу квот на викиди вуглецю в металургійній промисловості:
- "дідівський метод" – за історичними викидами компанії;
- бенчмаркінг – інтенсивності викидів вуглецю в галузі, що означає горизонтальне порівняння між компаніями та встановлює еталонне значення.
Зазначається, що бенчмаркінг висуває більше вимог щодо даних, тому на пробних вуглецевих ринках Китаю переважає підхід, що базується на “дідівському методі”. Однак цей метод не стимулює фірми із застарілими процесами покращувати свою ефективність і скорочувати викиди. Адже компанії, які раніше досягли значного скорочення викидів і є більш енергоефективними, отримують менше дозволів на викиди вуглецю через низькі викиди в минулому, а застарілі – більше.
Проте національний вуглецевий ринок Китаю наразі використовує порівняльний аналіз для розподілу квот на викиди вуглецю в електроенергетиці. Ймовірно, саме бенчмаркінг стане основою для розподілу квот на викиди вуглецю для металургійної промисловості, коли вона стане частиною національного ринку вуглецю.
В матеріалі розповіли, що металургійна промисловість Китаю становить 5% національного ВВП, а її виробництво становить більшу частину загальносвітового обсягу. Близько 90% сталі виробляють саме із залізної руди.
Очікується, що на початковій стадії включення галузі в національний вуглецевий ринок вплив на витрати виробництва металургійних підприємств буде невеликим, оскільки квоти здебільшого надаються безкоштовно. Проте розподіл квот на основі бенчмаркінгу сприятиме подальшому вдосконаленню галузі.
Як повідомляла ЕкоПолітика раніше, Китай закликали провести серйозну реформу СТВ (системи торгівлі квотами на викиди), щоб посилити глобальну декарбонізацію, а також підготуватися до сплати вуглецевого мита CBAM (механізму вуглецевого коригування імпорту ЄС).
