Дніпровські водосховища поступово захоплюють інвазійні види. Сонячний окунь полює на ікру та мальків інших риб, риба-голка відбирає в інших видів кормову базу. Їхню популяцію треба суворо контролювати, але у будь-якому випадку зробити іхтіофауну Дніпра такою, як 100 років тому, практично неможливо.
Про це в інтерв’ю для УНІАН розповів професор-іхтіолог Олег Маренков.
Причини зміни рибної "демографії"
За даними науковця, спрацювала комбінація кількох факторів. Серед них:
- Зміна умов в екосистемі. Після будівництва каскаду водосховищ річка фактично перестала бути річкою. Тепер це ланцюг водойм зі слабкою течією, що викликає цвітіння води. Тобто характерні для типової ріки біотопи зникли, натомість з’явилися мілководні затоки та зарості водної рослинності.
- Сплановане підселення риби. У минулому столітті водойми активно зариблювали цінною рибою – білим амуром, строкатим товстолобиком. Серед них випадково до Дніпра потрапив чебачок амурський. Якщо перші не можуть самостійно розмножуватися в умовах українських водойм, то чебачок пристосувався і активно дає потомство.
- Безвідповідальність акваріумістів. Серед них існує сумнівна практика – випускати риб до природних водойм. Більшість видів узимку гине від холодних температур. Проте окремі види, особливо якщо випустити їх поблизу ТЕС чи АЕС, через спуски теплої води почувають себе доволі добре і починають створювати популяції.
Домінація чужаків
Саме через зариблення до вод України потрапив сріблястий карась. І поступово він витіснив звичного золотого карася. Вже зараз "підселенець" є лідером у вилові в водосховищах Дніпра.
Для риби-голки, бичків, тюльки та інших понто-каспійських видів риб спрацювала інша механіка. Їх розселенню вверх по Дніпру посприяло зникнення порогів, які раніше силою течії стримували поширення видів.
Точкою, з якої почалася "експансія" сонячного окуня, став затоплений кар’єр біля села Пашена Балка у Дніпропетровській області. Вже звідти він потрапив до річок та інших водойм. Хоча вид походить з Північної Америки, тут він також доволі вдало пристосувався. Риба робить поглиблення на мілководді, відкладає ікру та охороняє майбутнє потомство.
Успіх інвазії
Швидкість поширення чужоземних видів доволі вражаюча. Для сонячного окуня – це близько 32 км на рік, для риби-голки – 52 км. Однак науковець зауважує, що вона стосується певних умов і певних періодів та не характеризує ситуацію у цілому.
Головна причина ж полягає у біології інвазійних видів.
"Сонячний окунь може почати нерестувати на другий-третій рік життя. Риба-голка уже на другий рік нерестує. І ці риби можуть нереститися протягом тривалого періоду кількома порціями. Крім того, сонячний окунь та риба-голка толерантні до коливань температур, кисню та мінералізації води", – розповів Олег Маренков.
Риба-голка та сонячний окунь передусім конкурують із аборигенними видами за їжу. Водночас, окунь є всеїдним і може нищити ікру та личинки інших видів риби.
"Найбільшу проблему сонячний окунь створює для молоді плітки, ляща, пласкирки. Ці риби рано нерестують. Поки відбувається їхній нерест, вселенці ще не йдуть на нерест, і можуть споживати ікру, яку відклали ці аборигенні види риб", – зауважив науковець.
Проте за його словами, інвазійні риби також можуть бути кормом для інших риб-хижаків. Тому їх вплив на водойми Дніпра ще не дуже критичний, але може стати таким через зростання популяції.
Джерело: Олег Маренков / УНІАН
Повернення неможливе
Доволі сумнівно, що іхтіофауна Дніпра може стати такою, як століття тому. За словами Олега Маренкова, викорінити інвазійні види доволі складно. Тому треба намагатися хоча б контролювати їхню популяцію. Він назвав корисні для цього заходи: раннє виявлення нових видів, недопущення штучного випуску риби та перенесення їх між водоймами.
"Необхідно контролювати чисельність найбільш небезпечних видів та найголовніше – відновлювати природні біотопи, які звичні для аборигенних видів риб та будуть сприяти їхньому нересту. Тобто, варто створювати умови, які сприятливі для розмноження наших видів риб", – наголосив іхтіолог.
Він наводить приклад щуки. Держрибагентство вже заборонило її вилов навесні, що науковець вважає вдалим рішенням. Однак у той час можлива загибель ікри через падіння рівня у водоймах. Ситуацію можуть виправити штучні нерестовища. А мальки щуки – також хижаки – під’їдали б інші види, зокрема сонячного окуня та амурського чебачка.
ЕкоПолітика повідомляла, що за даними ООН лише з 1970-х років у світі зникло 80% прісноводної риби. Основними чинниками стали забруднення та створення бар’єрів на шляху природних течій річок.
