5,1 млрд грн – саме таку суму українські підприємства сплатили у вигляді екологічного податку лише за минулий 2020 рік. З 2016-го сума сплачених податків перевалила за 24 млрд грн. Приблизно 45% від цих цифр потрапляли у загальний фонд державного бюджету, а 55% – надходили на місця (25% до територіальних громад і 30% – до обласних бюджетів) і поповнювали природоохоронні фонди.
Відповідно до закону, кошти місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища повинні витрачатися на природоохоронні заходи. Це визначено постановою Кабінету міністрів №1147 від 17.09.1996. Та на жаль, ця постанова охоплює дуже широкий перелік заходів і на практиці під неї можна підписати те, що взагалі не має стосунку до охорони довкілля.
ЕкоПолітика вирішила детальніше розібратися, на що саме ідуть кошти обласних природоохоронних фондів та зібрати для вас ключові випадки їх сумнівного використання.
Книжки та екскурсії
Без перебільшення, найбільш поширена стаття видатків обласних фондів охорони навколишнього природного середовища – просвітницькі та освітні заходи. Якщо детальніше, то це друк матеріалів на екологічну тематику, проведення конкурсів, свят, семінарів і так далі. На такі заходи практично всі області в Україні витрачають не мало коштів екофондів.
До прикладу, візьмемо Запорізьку область, одного з лідерів за сплатою екоподатку. За даними, які надали "ЕкоПолітиці" у обласній адміністрації, на напрямки, що стосуються екологічної освіти, просвітництва та експертної роботи з 2016-го тут витратили більш як 14 млн грн. Як правило, на просвітництво у області витрачали суттєво більше, ніж на статті, які передбачали хоч якийсь видимий ефект для навколишнього середовища, наприклад, збереження природно-заповідного фонду чи охорону ресурсів тваринного світу.
На щастя, у Запорізькій області на просвітництво йде лише частина коштів екологічного податку. Але є й такі області, де примудряються витратити на просвітництво взагалі весь річний бюджет екофонду. Саме така ситуація склалася на Кіроводградщині у 2016-му. Ресурси від екоподатку в області дуже обмежені, тому тут вирішили не розмінюватися на різні там очисні споруди та полігони, а витратити гроші на найважливіше: заходи з екологічної освіти, видання екологічного паспорта області, проведення Дня довкілля та наукові дослідження щодо рослин і тварин Червоної книги. Всього пішло 250 тис. грн.
Якщо розбирати конкретні "заходи з екологічної освіти" в окремих областях, часом виникає питання, який узагалі стосунок вони мають до екології? Ось приміром Донецька область. Шість років поспіль тут організовують захід: "Екологічними стежками рідної України". Його мета, судячи з документів: "ознайомлення дітей та молоді Донеччини з природною, культурною та історичною спадщиною України". Як саме? Якщо коротко, школярів області (переможців олімпіад та вихованців гуртків) возять на екскурсії до історико-культурних і екологічних об’єктів.
Міндовкілля
Звісно, дозвілля школярів – справа потрібна. І все було б добре, якби не йшлося про екологічний податок. Який стосунок до нього, приміром, мають відвідини літературно-меморіального музею Івана Нечуя-Левицького? Щось мені підказує, що жодного. Хіба що чиновники області настільки зневірилися у можливості покращити стан повітря у себе, що почали возити хоча б дітей "подихати" в інші регіони…
Що цікаво, коштів на такі поїздки на Донеччині йде не мало. Лише у 2021-му на цю програму виділили аж 2 млн грн! Для порівняння, того ж 2021-го будівництво заводу для знешкодження відходів у селі Новодмитрівка коштувало 500 тис. грн. Тобто, за 2 мільйони могли б з’явитися чотири таких заводи у чотирьох селах. І ймовірно, це мало б більший ефект для покращення екологічної ситуації Донеччини, ніж екскурсії школярів.
Не пасе задніх і Львівщина. У звіті про використання коштів обласного природоохоронного фонду за 2018-й зустрічається стаття: Проведення природоохоронних заходів в рамках проєкту "РовеЛове Розточчя – разом попри кордони". Таких заходів тут провели аж на 245 тис. грн. Як думаєте, що то були за заходи? Може, сміття прибирали, чи хоч інфраструктуру покращили? Аж ні, виявляється природоохоронні заходи, в розумінні чиновників, – це виробництво промопродукції з логотипом проєкту — ручки, флешки, термогорнятка, футболки і т.д. Якщо вам цікаво, який стосунок ці предмети мають до екологічного податку – нам це теж цікаво. Тільки ось відповідь знають лише чиновники Львівської ОДА.
Хотілося б звернути увагу на ще одну статтю витрат на Львівщині: "Організація роботи лісівничого еколого-просвітницького центру" у Львівському лісгоспі. У 2019-му на це пішло всього 56 800 грн. Сума невелика, але з’ясуємо детальніше, чого ж не вистачало для організації роботи цього центру? Судячи зі звіту, їм були просто необхідні 200 перекидних календарів, 200 настінних календарів та 120 ділових щоденників. Дуже "важливі" речі, які обов’язково потрібно купувати за кошти екоподатку. До слова, календарі та щоденники з’являються у переліку видатків майже щороку. Видно, вони справді комусь допомагають. Тільки ось допомагають піклуватися про навколишнє середовище чи допомагають списати зайві кошти – це вже інше питання.
shutterstock
Мангали для заповідників
Охорона природно-заповідного фонду – ще один великий та важливий напрямок видатків екофондів. Але у цей напрямок часто вписують те, що взагалі не має стосунку до екології.
Візьмемо Львівщину. Тут практично щороку сотні тисяч гривень витрачають на "запобігання знищенню чи пошкодженню об’єктів природно-заповідного фонду". А під цим визначенням часто мають на увазі створення рекреаційних зон. Наприклад, у 2017-му на запобігання знищенню природних комплексів на території регіональних ландшафтних парків "Надсянський" та "Равське Розточчя" витратили по 190 тис. грн. Ще 90 тис. грн на такі ж цілі виділили у РЛП "Верхньодністровські бескиди". Пішли ці кошти на альтанки, мангали, дитячі ігрові комплекси і так далі. Що цікаво, гроші на рекреаційні зони у цих парках виділяли і в 2018-му, і в 2019-му і в 2020-му, а суми навіть росли. Сподіваємося, за кошти екологічного податку мешканців регіону нарешті забезпечили мангалами на достатньому рівні.
Дністровське БУВР
Ще одна цікава стаття видатків на заповідники на Львівщині: "облаштування еколого-просвітницьких центрів". Зазвичай, це створення стендів та інформаційних матеріалів. Але у 2017-му для природного парку "Сколівські бескиди" туди підписали ще й ремонт, утеплення приміщень та заміну дверей. А у 2018-му – внутрішні оздоблювальні роботи, закупівлю меблів та вимощення бруківки. На будівельні роботи за два роки виділили майже мільйон гривень.
Озеленення бруківкою
Різного роду озеленення – це ще одна цікава стаття видатків обласних екобюджетів. З одного боку, якщо ці заходи полягають у висаджуванні дерев, це справді несе користь довкіллю. Але дуже часто під озелененням мають на увазі благоустрій парків і зон відпочинку: встановлення лавочок, смітників, ремонт доріжок. І йдуть на таке "озеленення" величезні суми практично у всіх областях.
До прикладу, лише на Донеччині у 2017-му витратили на "озеленення" аж 131 млн грн. З них: 13 млн грн на ремонт набережної Маріуполя, 16,5 млн грн на парк у Маріуполі, 30,8 млн грн на парк у Дружківці.
Дуже багато уваги "озелененню" приділяють і на Луганщині. Її підприємства платять у 50 разів менше податків, ніж випадає сусідній Донеччині. Відповідно, і фонд охорони навколишнього природного середовища тут значно бідніший. Але на озелененні чиновники регіону все одно не економлять. Наприклад, у 2018-му році на природоохоронні заходи у Луганській області було передбачено приблизно 101 млн грн. З них понад 20 млн грн (п’ята частина) пішли саме на проєкти реконструкції та створення парків у різних населених пунктах (всього 15 парків). Майже стільки ж, 18,7 млн грн, витратили на парки і у 2019-му.
Трапляються і курйози. На Львівщині у 2017-му благоустрій міського парку Жовкви, який віднесли до заходів з озеленення, взагалі передбачав зрізання дерев, викорчування пнів, облаштування пішохідних та велодоріжок. Як можна віднести вирубку дерев до охорони навколишнього середовища – загадка.
Планування – найважливіше
Ще за кошти екологічного податку дуже люблять розробляти якісь проєкти, стратегії, робити оцінки, загалом, виконувати паперову роботу, вартість якої досить складно оцінити. При тому, витрачають на неї – мільйони.
Ось у 2020-му році лише на Дніпропетровщині на розробку проєктів створення об’єктів природно-заповідного фонду витратили аж 2 млн грн.
На Полтавщині суми дещо скромніші, але на проєкти часом іде більше коштів, ніж на фактичні роботи. Наприклад у 2021-му на проєкт організації, охорони, відтворення та рекреаційного використання ландшафтного парку "Диканський" тут запланували витратити 800 тис. грн. При цьому, на поточний ремонт приміщення піде лише 125 тис. грн, а на утримання об’єкта – 47 тис. грн.
Та найбільш "ретельно" все планують – чиновники Донеччини. Без попередніх оцінок чого б то не було, роботи просто не починають. Наприклад, за 2020-й рік з Донецького природоохоронного фонду шість разів витрачали гроші на "організацію проведення оцінки впливу на довкілля планової діяльності": будівництва сміттесортувальних і сміттєперевантажувальних станцій. В цілому на такі оцінки в області пішло близько 1,1 млн грн. Прикро буде, якщо оцінки впливу виявляться позитивними, але ось коштів на саме будівництво вже не вистачить.
Пестициди для лісів
Більшість областей витрачають якусь частину коштів екологічного податку на заходи, які на практиці не поліпшують стан навколишнього середовища. Але є й ті, в кого вдається за кошти екоподатку природі ще й нашкодити!
Саме так сталося на Полтавщині. З 2013 по 2016 роки з обласного фонду охорони навколишнього середовища виділяли кошти Кременчуцькому лісовому господарству на "хімічне проведення винищувальних заходів проти рудого соснового пильщика". Ліс захищали від комах шляхом розприскування пестицидів! Фактично, за кошти екологічного податку цілеспрямовано забруднювали довкілля небезпечними хімічними речовинами. Витратили на це понад 260 тис. грн.
sadgorod.ua
Окрім Кременчуцького лісового господарства, таке ж щорічне фінансування отримували і Гадяцький, Диканський, Новосанжарський, Полтавський лісгоспи. Тобто, за чотири роки з фонду ОНПС Полтавської області використали 1,24 млн грн на заходи, які не просто не покращують екологічну ситуацію, а напряму її погіршують.
Використання екологічного податку в регіонах нашої країни викликає багато питань. Потрібно розуміти, що цей податок підприємства сплачують не просто так, а за конкретну шкоду, яку вони завдали під час роботи навколишньому середовищу. Ці гроші мали б іти на ту діяльність, що має конкретний результат для стану довкілля. А як можна виміряти, що покращують екскурсії, встановлення лавочок у парках, чи друк календарів? За документами все добре, ці кошти витрачаються в рамках закону, але через таке використання, сама ідея екологічного податку перетворюється на профанацію. В ідеалі екологічний податок мав би бути цільовим: кошти за забруднення повітря мали б витрачатися на покращення його якості, надходження від скидів у воду – на очищення вод і т.д. Але у нас така система поки не працює.
Наразі у Верховній Раді зареєстровано близько десятка законопроєктів, що мають на меті регулювання екологічного податку та раціональне використання коштів. Та на жаль, ідеї так і лишаються припадати пилом. Справа в тому, що використовувати екологічний податок саме так, як зараз, дуже зручно для керівників на всіх рівнях. Перш за все, екоподаток – це непогане джерело поповнення державного бюджету, куди йде майже половина відрахувань. По-друге, для чиновників на місцях це хороший спосіб зберегти кошти загального фонду місцевого бюджету та й, можливо, підзаробити. Єдиний, хто лишається в програші – звичайні громадяни. Вони змушені щодня дихати викидами підприємств, ставити під удар своє здоров’я, а натомість їм пропонують посидіти на гарній лавочці чи почитати новий плакат. Чи рівноцінна це заміна? Дуже сумнівно.
