Всупереч Конституції України чиновники Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України запроваджують цензуру в установах природно-заповідного фонду.
Таке звинувачення на адресу відомства висловив начальник науково-дослідного відділу Національного природного парку “Тузлівські лимани” Іван Русєв на власній сторінці у Facebook.
Як доказ, він опублікував лист, який надійшов на адресу нацпарку від Міндовкілля. У ньому міністерство просить “забезпечити погодження з Відділом публічних комунікацій та зв’язків з громадськістю публічних коментарів, заяв, інтерв’ю та інших висловлювань у медіа, що стосуються реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та/або можуть впливати на суспільне сприйняття діяльності Міністерства”.
Джерело: facebook.com/ivan.rusev.215723.
“Згідно фактично доручення я, як працівник об'єкта ПЗФ України, що б я не коментував під будь-яким дописом, я повинен узгоджувати з чиновниками – отримувати індульгенцію і право публікувати свою думку???” – обурився еколог.
Він вважає, що посадовці Міндовкілля не хочуть, аби справжні професіонали та фахівці заповідної справи коментували “не завжди професійні дописи чиновників Міндовкілля” у випадку, коли вони відверто лобіюють мисливство або не реагують на "явні та зухвалі" порушення природоохоронного законодавства.
Чим керувалося міністерство
У Міндовкілля посилаються на два документи:
-
Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затверджене 25.06.2020 року;
-
Положення про Відділ публічних комунікацій та зв’язків з громадськістю Міндовкілля, затверджене 21.02.2025 року.
Перший документ є на сайті Верховної Ради України. Жодного слова про контроль над комунікаціями з громадськістю щодо підпорядкованих міністерству установ там немає.
Другий документ у публічному доступі ЕкоПолітика поки не знайшла. На сайті Міндовкілля є тільки перелік “основних функцій” відділу публічних комунікацій. Серед них немає “контролю за реалізацією комунікативних заходів та моніторингу інформаційного наповнення вебсайтів підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міндовкілля”.
Ми направили запит до міністерства з проханням надати Положення про Відділ публічних комунікацій та зв’язків з громадськістю міністерства.
Чи правомірні вимоги Міндовкілля
Ми, як журналісти, не можемо дати правову оцінку таким діям міністерства – це мають зробити професійні юристи. Наразі не зрозуміло, чи можна вважати “комунікативними заходами” публікації на особистих сторінках працівників природоохоронних установ і які прояви їхньої публічної активності підпадають під вимоги чиновників.
Стосовно моніторингу інформаційного наповнення вебресурсів установ, підпорядкованих міністерству, питань немає – це дійсно їхня зона впливу.
Днями ЕкоПолітика повідомляла про те, що активісти звинуватили Міндовкілля у бездіяльності щодо захисту мальовничого гірського масиву Свидовець у Карпатах.
