В умовах повномасштабної війни Україна не здатна самостійно акумулювати €102 млрд, необхідних для декарбонізації вітчизняної промисловості, тому життєво потребує доступу до європейських фінансових інструментів для реалізації “зеленого” переходу.
Такий висновок зробили експерти GMK Center у своєму дослідженні “Вуглецеве ціноутворення та фінансування декарбонізації в Україні та ЄС”.
Перехід має бути справедливим
Фахівці нагадали, що Україна взяла на себе амбітні зобов’язання як у межах Паризької кліматичної угоди, так і угоди щодо євроінтеграції.
Представлений у червні оновлений проєкт НВВ України до Паризької угоди передбачає скорочення викидів парникових газів на 68–73% від рівня 1990 року до 2035 року. В той самий час у ЄС обговорюють скорочення викидів СО2 на 66,25%–72,50% до того ж строку.
Інфографіка: gmk.center.
“Тобто кліматичні амбіції України та ЄС уже ідентичні. Однак економічні умови в Україні та ЄС суттєво відрізняються”, – наголосили експерти.
Оскільки Україна зобов’язалася імплементувати європейські екологічні норми у своє законодавство, фахівці GMK Center вважають справедливим, щоб Україна, виконуючи такі самі правила та зобов’язання, як і європейські країни, мала аналогічний доступ до фінансування заходів із декарбонізації.
“Українські компанії мають отримати ті ж можливості, що і європейські, щоб забезпечити однакові правила гри”, – впевнені експерти.
Потреба у фінансуванні та реальні можливості
Для наочної демонстрації разючого розриву між обсягом необхідних капіталовкладень для проведення декарбонізації та наявними в Україні фінансовими ресурсами у GMK Center наводять ось таку діаграму:
Інфографіка: gmk.center.
Ось ця маленька малопомітна жовта крапка знизу – це заплановане фінансування Фонду декарбонізації. Нагадаємо, що це єдиний в Україні профільний фонд, який надає підприємствам кошти на здійснення “зеленого” переходу.
Згідно з аналізом, проведеним фахівцями, ця державна установа не має можливості профінансувати проєкти з декарбонізації великих промислових підприємств. У GMK Center називають дві головні причини:
-
Фонд зможе забезпечити лише 0,17% потреби в інвестиціях до 2030 року для досягнення цілей НВВ-2;
-
наразі максимальна сума кредиту, який може видати Фонд, – 90 млн грн, але цих коштів катастрофічно мало для реалізації проєктів із декарбонізації великих промислових підприємств. Експерти наводять приклад: вартість одного проєкту декарбонізації для виробників сталі стартує від €1 млрд.
“Навіть запуск системи торгівлі викидами (СТВ) в Україні не дасть можливості розв’язати проблему достатності коштів для декарбонізації, оскільки згенеровані кошти будуть невеликими порівняно з потребами підприємств”, – говорять спеціалісти.
У GMK Center переконані, що успішний “зелений” перехід в Україні можливий лише за умови відповідальної податкової та тарифної політики й доступу до європейської інфраструктури фінансування кліматичних проєктів.
Одночасно воювати та декарбонізувати промисловість – неможливо
Фахівці нагадали, що Україна продовжує потерпати від негативних наслідків війни, оскільки ворог і далі руйнує виробничі потужності й інфраструктуру. Це вже призвело до погіршення стану торгівельного балансу: за результатами 8 місяців цього року наша країна імпортувала товарів і послуг на $30,4 млрд більше, ніж експортувала, що означає відтік іноземної валюти з країни.
Також спеціалісти GMK Center навели красномовну діаграму, яка демонструє разючу різницю в частці ВВП, яка йде на військові витрати в Україні та країнах Європи:
Інфографіка: gmk.center.
Так, витрати на оборону в Україні відносно ВВП більш ніж у 18 разів перевищують аналогічний показник ЄС у цілому.
У GMK Center наголосили, що навіть після завершення поточної гарячої фази війни залишатиметься загроза повторної агресії, тому Україні доведеться тривалий час зберігати високу частку військових витрат у ВВП, щоб розбудовувати свій військовий потенціал. Відповідно, ті кошти, які могли б бути спрямовані на декарбонізацію промисловості, наша країна буде вимушена вкладати в оборонний комплекс.
Вигідний крок для партнерів
Експерти переконані, що ЄС має бути зацікавлений у сприянні декарбонізації української промисловості. Для цього є щонайменше 4 вагомі причини:
-
доступ до європейських фондів декарбонізації дасть можливість усунути технологічний розрив між Україною та ЄС і легше інтегрувати українські підприємства до європейських ланцюжків створення доданої вартості;
-
за умови вступу до ЄС Україна зробить значний внесок у виконання кліматичних цілей блоку, оскільки вже знизила викиди СО2 набагато більше, ніж ЄС;
-
доступ до європейських фондів дасть можливість Україні зміцнити економіку без скорочення оборонних витрат. У такому разі інтеграція буде взаємовигідною і дасть змогу досягти синергетичного ефекту;
-
оскільки Україна купуватиме європейські технології декарбонізації, це створить додаткові стимули для економіки ЄС.
Нагадаємо, раніше ЕкоПолітика повідомляла, що "зелений" перехід української металургії коштуватиме $12 млрд.
