З 1 січня 2024 року в Україні запрацює Державний фонд декарбонізації та енергоефективної трансформації. Відповідний законопроєкт №8433, що передбачає створення цього Фонду, днями підписав Президент. Фонд буде наповнюватись з екоподатків, сплачених за викиди вуглецю в атмосферу зі стаціонарних джерел забруднення. Як стверджують у Держенергоефективності, таке цільове використання екоподатку передбачене у 21-й країні ЄС.
Та чи справді ми врахували передові європейські практики та які ризики цієї ідеї – розбиралася ЕкоПолітика.
Як діють фонди декарбонізації у ЄС?
У Європейському союзі система фінансування процесів декарбонізації має два рівні. Перший – це фінансування безпосередньо від ЄС через Інноваційний фонд або гранти. І другий – національні фонди, або окремі проєкти, гранти органів виконавчої влади держав Європи.
Інноваційний фонд – це одна з найбільших у світі систем фінансування інноваційних низько вуглецевих технологій та ключовий елемент фінансування загальноекономічних зобов’язань ЄС у рамках Паризької угоди. Фонд – наступник NER300 programme.
Його задекларована мета – "допомогти підприємствам, що працюють у країнах Європейського союзу, інвестувати в чисту енергетику та промисловість, щоб прискорити економічне зростання, створити місцеві робочі місця, готові до майбутнього і зміцнити європейське технологічне лідерство в глобальному масштабі".
Наповнюється цей фонд коштами, отриманими від системи торгівлі квотами на викиди парникових газів. Як повідомляють на сайті Європейської комісії, у період 2020-2030 років Фонд потенційно може отримати приблизно 38 мільярдів євро, залежно від ціни вуглецю (розрахунок здійснений при 75 євро/т CO2). Відтак, він зможе профінансувати проєкти приблизно на таку ж суму.
Інноваційний фонд ЄС раз на рік проводить конкурси великих та малих проєктів, які пропонують проривні рішення, що раніше не використовувалися.
Фінансування отримують кращі ідеї за напрямками:
- впровадження низьковуглецевих технологій в енергоємних галузях,
- створення системи абсорбції та подальшого використання вуглецю,
- інноваційне виробництво відновлювальної енергії,
- зберігання енергії.
Важливо, що фонд зосереджується на проєктах, які пропонують не просто точкове вирішення проблеми, а можуть стати зразком для наслідування іншими компаніями у майбутньому.
Завдяки значним обсягам фінансування, фонд може підтримати досить масштабні та затратні ініціативи. Влітку 2022 року, в рамках другого конкурсного відбору, фонд виділив 1,8 млрд євро на 18 інноваційних проєктів.
Серед них, до прикладу, Air – спільний проєкт шведської хімічної компанії Perstorp, комунального підприємства Fortum та компанії Uniper Sydkraft. Він виграв фінансування на виробництво стійкого метанолу з CO2 (до 200 тис. тонн на рік), відновлюваного водню та біогазу.
Інший масштабний проєкт – HySkies, створений у партнерстві Shell із шведською енергетичною компанією Vattenfall та виробником біореактивних двигунів Lanzajet. За ним планується виробництво синтетичного екологічно чистого авіаційного палива та встановлення на заводі системи уловлювання вуглецю.
У частині країн ЄС також є власні фонди декарбонізації, дещо схожі до українського. Щоправда, вони діють на різних засадах залежно від країни. Фінансуються десь коштом від екоподатку, десь отриманими коштами від продажу квот на викиди, але в переважній мірі – загальноєвропейськими цільовими фондами. Працюють такі фонди з різними видами як малого, так і крупного бізнесу. Розглянемо деякі з них.
Німеччина
Тут питанням декарбонізації займається Фонд клімату та трансформації (CTF), який фінансується загальноєвропейськими фондами та національними надходженнями за викиди вуглецю.
У період з 2023 по 2026 рік федеральний уряд планує витратити 177,5 млрд євро на заходи щодо пом’якшення зміни клімату та трансформації економіки Німеччини. Витрати на 2023 рік становлять 35,4 млрд євро.
Основна частина витрат піде на фінансування кліматичної реновації будівель. Але окрім цього, передбачені також компенсації на встановлення установок відновлюваної енергетики; фінансування програм модернізації вугільних електростанцій для використання газу, щоб вони потім могли працювати на "зеленому" водні; фінансування ефективних, екологічно чистих мереж теплопостачання; гранти на купівлю винятково електричних транспортних засобів і транспортних засобів, що працюють на паливних елементах.
Іспанія
У Іспанії функціонує Вуглецевий фонд FES-CO2, який фінансується, зокрема, доходами від продажу прав на викиди парникових газів.
Фонд "пропонує підтримку приватному сектору для проведення низьковуглецевої діяльності та сприяє створенню інвестиційного клімату, необхідного для розвитку чистих технологій". Як стверджується на сторінці фонду, він забезпечив життєздатність чистих технологій в країні, фінансуючи їхній розвиток та поширення.
Франція
У Франції існують аж три фонди, які працюють на зниження кліматичних наслідків. Серед них Фонд економіки замкнутого циклу, Фонд тепла та Фонд декарбонізації промисловості.
Фонд декарбонізації промисловості займається промисловими інвестиціями у галузі енергоефективності, електрифікації та адаптації процесів для скорочення викидів CO2. Кошти фонд отримує в рамках Плану відновлення Франції, який фінансується Європейським союзом.
Як ми вже згадували вище, фінансування декарбонізаційних проектів може відбуватися і шляхом окремих грантів. До прикладу, наприкінці лютого Європейська комісія схвалила грант ArcelorMittal від уряду Іспанії у розмірі €460 млн на будівництво заводу прямого відновлення заліза (DRI) вартістю у €1 млрд на підприємстві компанії в Хіхоні на півночі країни. Разом із електродуговою піччю завод DRI замінить одну із доменних печей і дозволить поступово виводити природний газ з виробничого процесу, повідомили у Єврокомісії. Очікується, що завод почне працювати до кінця 2025-го і вироблятиме 2,3 млн т DRI на рік. Це дасть змогу скоротити загалом 70,9 млн т викидів CO2.
Тоді ж був схвалений грант на €55 мільйонів для підтримки будівництва німецького заводу "зеленої сталі" ArcelorMittal. Цей демонстраційний завод у Гамбурзі використовуватиме відновлювальний водень, що дозволить уникнути понад 700 000 тонн викидів вуглецю. Очікується, що завод матиме річну потужність 100 000 тонн чавуну прямого відновлення, що є ключовою сировиною для виробництва сталі. Він почне працювати у 2026 році.
Ще один приклад. На початку березня провідний німецький виробник сталі ThyssenKrupp Steel уклав контракт із технологічною компанією SMS group на будівництво заводу з виробництва заліза прямого відновлення (DRI), який може працювати з використанням водню. Планується, що завод потужністю 2,5 млн т DRI на рік введуть в експлуатацію наприкінці 2026 року. Його орієнтовна вартість – €1,8 млрд. Поки компанія очікує погодження гранту від ЄС, але вже отримала запевнення у фінансовій підтримці від уряду Німеччини.
Загалом же, не залежно від країни, продаж квот та податки складають лише незначну частку у фінансуванні фондів та проектів декарбонізації. Основні їхні кошти – це грантова підтримка ЄС. Ключовими отримувачами цієї підтримки в ЄС є проєкти з "зеленої" енергетики та сталева індустрія – як базові галузі економіки.
Як працюватиме український Фонд декарбонізації?
Положення про Фонд декарбонізації внесено до законопроєкту №8433 "Про внесення змін до розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України щодо використання коштів з рахунків на підтримку України". Інші документи щодо діяльності фонду наразі не затверджені.
Як зазначають у пресслужбі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Фонд наповнюватиметься за рахунок екологічного податку на викиди СО2, який у першу чергу сплачуватимуть великі промислові підприємства. До створення цього фонду податок на викиди вуглецю спрямовувався до загального фонду бюджету.
Як повідомив очільник міністерства Олександр Кубраков, акумульовані Фондом кошти серед іншого будуть спрямовані на збільшення використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива і скорочення викидів вуглецю.
"Створення Фонду декарбонізації та енергоефективної трансформації — сигнал міжнародним партнерам, що наша країна розвивається за європейськими принципами. Зокрема, це стосується зменшення викидів СО2 та інвестицій в енергоефективність. Такі кроки дадуть можливість для відновлення української економіки і розвитку громад" – цитує Олександра Кубракова пресслужба Міністерства.
Яка ситуація з фінансуванням Фонду декарбонізації?
Як бачимо, європейські фонди та національні уряди допомагають у модернізації відомих промислових гігантів. Чи зможе це собі дозволити український Фонд декарбонізації?
Якщо в окремих країнах ЄС податок на викиди вуглецю сягає і €80, і навіть €147, як, наприклад, у Швеції. В Україні у 2023 – це 30 грн на тонну СО2. Однак, у підсумку цей податок дозволяє акумулювати не малі суми. Наприклад, за січень-листопад 2021 року українські підприємства сплатили 1,2 млрд грн. Але нажаль всі ці гроші, на відміну від поширеної практики в ЄС, йдуть не на екомодернізацію промисловості, а до загального фонду держбюджету і лише частина використовується не зроміло як на регіональному рівні.
Водночас, варто розуміти, що податок не може бути основним джерелом фінансування Фонду декарбонізації. За офіційними даними, для його наповнення планується залучати міжнародні кредити і гранти. Як стверджує, віцепрезидент ПАЕУ Владислав Антипов, український уряд вже веде перемовини із багатьма світовими кліматичними фондами щодо залучення коштів для декарбонізації нашої економіки, а партнери добре розуміють, що Україна має в цьому напрямку значний потенціал.
Про конкретні домовленості в уряді поки не звітували, та якщо вони складуться – масштабні проєкти для українського Фонду декарбонізації теж стануть реальними.
Які ризики діяльності новоствореного Фонду?
Зі слів Владислава Антипова, основний ризик для Фонду наразі те, що його кошти не будуть направлені на реальні проєкти з декарбонізації та енергоефективності.
"Дуже часто в нас трапляється, що порядок використання коштів державного фонду прописаний так, що їх практично неможливо використати. Як наслідок, той, хто погодить будь-яке рішення щодо виділення грошей з фонду, потенційно стає "клієнтом" НАБУ. Інша загроза навпаки полягає в тому, що порядок використання коштів державного фонду буде дозволяти фінансування лише чисельних марних досліджень через кишенькові фірми корупціонерів. Сьогодні, наша країна багато задач в сфері державного управління вирішує більш ефективно, ніж деякі європейські та північно-американські країни. Потрібно просто не дати недоброчесним чиновникам перетворити хорошу ідею на чергову корупційну "годівницю", – підсумовує Антипов.
***
За минулий рік війни Україна радикально зменшила викиди СО2 в атмосферу. Але сталося це не завдяки вдалій екологічній політиці та модернізації підприємств, а через падіння виробництва: частина підприємств не могли працювати в повну силу через перебої з електрикою внаслідок російських атак, велика частина – узагалі були знищені. Тому діяльність Фонду повинна бути сконцентрована на залученні та підтримці "зелених" інвестицій в нову енергетику і промисловість.
В процесі обговорення майбутнього відновлення української промисловості зацікавлені сторони сходяться на тому, що нема навіть можливості відновлювати промислові активи такими як вони були - необхідно використовувати найсучасніші передові технології. Промисловість повинна бути відновлена на принципах зеленої трансформації. Це допоможе нам створити сучасну, конкурентну, сильну економіку, яка буде не наздоганяти світові процеси, а розвиватися в унісон з провідними економіками Європи та світу. Сприяння формуванню такої економіки – і повинно бути основним завданням новоствореного Фонду декарбонізації.
