Чи знайшлося у планах нового Кабміну місце для охорони довкілля?

За місяць після чергового раптового перезавантаження уряду новий Кабінет міністрів України представив свою Програму діяльності. У нас є певні побоювання стосовно місця екологічного напряму у фокусі уваги посадовців, адже у своїй першій промові на посаді новопризначений прем’єр-міністр Сергій Корецький жодного слова не сказав про довкілля.

Тому ЕкоПолітика вирішила розібратися, які пріоритети урядовці визначають у сфері охорони навколишнього середовища та чи достатньо уваги їй приділили у своєму головному стратегічному документі.

"Ключова цінність" на останньому місці

Уряд визначив чотири програмні напрями роботи (A, B, C, D) і три стратегічні цілі для кожного з них. Оскільки цілі масштабні, то й питання охорони навколишнього середовища у них можна побачити тільки між рядків:

• У стратегічній цілі А3, яка передбачає домогтися відповідальності держави-агресора та відшкодування завданих збитків. До них належать і збитки довкіллю, які станом на 29 серпня перевищили 7,6 трлн грн.
• У стратегічній цілі B2, що обіцяє, зокрема, створити умови для здоров’я громадян України, яке залежить і від стану навколишнього середовища.

Отже, розглянемо завдання, які уряд поставив перед Міністерством економіки та довкілля.

Програмна ціль відомства визначає безпечне довкілля як одну з ключових цінностей. Але серед 5 операційних цілей міністерства екологічним питанням присвятили лише одну. І поставили її останньою.

Ціль № 5 має назву "Забезпечення сталого екологічного розвитку". Причому уряд прив’язав її не до окремого природоохоронного пріоритету, а до стратегічної цілі D2 про відновлення та модернізацію соціальної, енергетичної, транспортної і комунальної інфраструктури.

Задля реалізації "сталого екорозвитку" Мінекономіки має виконати 8 завдань:

1. Розширити природоохоронні території та забезпечити збереження цінних екосистем.

2. Забезпечити поступову гармонізацію кліматичної політики зі стандартами ЄС.

3. Удосконалити систему управління відходами.

4. Запровадити систему хімічної безпеки відповідно до вимог права ЄС (acquis ЄС).

5. Запровадити єдину геоінформаційну систему даних про води.

6. Запровадити інтегроване управління водними ресурсами за басейновим принципом і  впровадити принципи Організації економічного співробітництва та розвитку щодо водного врядування в районах річкових басейнів, у прибережних і морських водах.

7. Розробити механізм для збільшення протяжності вільноплинних ділянок річок.

8. Реформувати систему державного нагляду та контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища.

І весь цей список, включно з реформами, що роками буксують, уряд збирається реалізувати протягом 2026–2027 років. Амбіційно. Надто з огляду на те, яке місце довкіллю відвели серед державних пріоритетів.

Старі екологічні борги у новій урядовій програмі

Цікаво, що під час формування цілей Мінекономіки головний акцент посадовці зробили на проблемах, пов’язаних із водними ресурсами, адже 3 із 8 пунктів саме про них. Можливо, цьому посприяла світова водна криза, яка цьогоріч проявилася рекордним обмілінням річок як у Європі та США, так і на заході України.

Щоправда, потрапити до урядової програми ще не означає дочекатися реальних змін. Україна вже має достатньо екологічних реформ, які роками кочують із плану в план, але ніяк не дістануться до фінішу. Дві з них Кабмін знову записав до пріоритетів Мінекономіки: реформу управління відходами та реформу державного екологічного контролю.

Реформа управління відходами: три роки криз замість нової системи

У 2023 році набув чинності рамковий закон у цій сфері. За цей час нова система мала б принаймні почати набувати чітких обрисів. Натомість її продовжують супроводжувати кризи, затримки та прогалини в законодавстві. Експерти вже відкрито попереджають: Україна ризикує захлинутися у власних відходах — як побутових, так і небезпечних промислових.

Фото: AP

Сфера має безліч системних проблем: відсутні необхідні підзаконні акти, плани й інфраструктурні рішення. Деякі секторальні закони стейкхолдери чекають роками.

Ситуацію ускладнюють хронічно дуже слабка інфраструктура переробки, перевантажені полігони, нестача фінансування та спроможності громад, а також необхідність одночасно перебудовувати систему за європейськими принципами. До цих системних проблем додалася і повномасштабна війна, яка створила мільйони тонн відходів руйнувань і додаткове навантаження на державу та громади.

Реформа екоконтролю: перебудова, яка скоро святкуватиме десятирічний ювілей

Її розпочали у далекому 2017 році, та не провели й досі. За цей час змінилося 5 міністрів, що опікувалися довкіллям. Але віз, як кажуть, і досі там.

З року в рік профільне міністерство оголошувало цю реформу одним зі своїх пріоритетів, а Єврокомісія так само регулярно нагадувала нашим чиновникам, що це потрібно зробити. Можливо, Олександрові Кравченку вдасться довести її до притомного результату?

Євроінтеграція, яку неможливо реалізувати, лише готуючи красиві звіти

Ще одне завдання, яке не вдасться виконати кількома змінами до законів, це адаптація українського законодавства до права ЄС. Адже розділ 27 "Навколишнє середовище, клімат і цивільний захист" є одним із найскладніших і найбільш комплексних блоків у переговорному процесі щодо вступу України до ЄС. Він охоплює понад 200 актів права ЄС та стосується одразу багатьох секторів економіки.

У червні минулого року Україна пройшла за цим розділом офіційний скринінг. Тепер попереду значно складніша частина: не просто вписати європейські норми в українські закони, а й створити інституції, інфраструктуру та систему контролю, без яких ці закони залишаться лише паперовою декорацією.

Мільярдний вуглецевий ринок, про який Кабмін "забув"

А ось про реформу промислового забруднення та формування Національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів (НСТВ) у Програмі діяльності нового Кабміну ми нічого не знайшли. Це щонайменше дивно, з огляду на значнй інтерес до цієї теми з боку як стейкхолдерів, так і депутатів.

Народні обранці у терміновому порядку підготували одразу три законопроєкти на противагу документу, над яким довго й наполегливо працювало Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства. Адже боротьбу за вплив на багатомільярдний ринок і розподіл його грошових потоків ніхто не скасовував.

Критерії успіху: чотири галочки замість системних змін

Для восьми завдань у межах операційної цілі "Забезпечення сталого екологічного розвитку" уряд встановив лише чотири показники успіху. Причому серед них немає окремих критеріїв ані для реформи управління відходами, ані для реформи держекоконтролю, ані для адаптації кліматичної політики до стандартів ЄС.

Натомість чиновники планують вимірювати свій екологічний прогрес створенням реєстру, інформаційної системи та центру кадастру, а також вкрай скромним розширенням природоохоронних територій.

1. Вже до кінця цього року планують створити Національний вуглецевий реєстр. Порядок його ведення та функціонування Кабмін затвердив у червні. По суті, це має бути державна електронна система обліку вуглецевих одиниць і кліматичних проєктів в Україні. Її створення передбачене в межах реалізації статті 6 Паризької угоди. Вона дає змогу країнам передавати одна одній результати скорочення викидів.

2. До кінця 2027 року площу природоохоронних територій планують збільшити на 14 тис. га. Може здатися, що це дуже значний прогрес порівняно з 1785 га територій, заповіданих у 2025 році. Але якщо подивитися, який це відсоток від загальної площі об’єктів природно-заповідного фонду України, то цю цифру доведеться розглядати у лупу, бо заплановане збільшення — це близько 0,02%. Цього вкрай недостатньо навіть для досягнення показника у 15% до 2030-го, запланованого у Державній стратегії сталого розвитку. А за Європейською програмою збереження біорізноманіття, Україна до кінця цього десятиліття має збільшити площу природно-заповідного фонду з 6,7% від загальної площі країни до 30%. Тому заплановані Кабміном темпи взагалі не відповідають жодному з цих документів.

   

3. У такий самий термін — до кінця 2027 року — можновладці планують створити інтегровану інформаційну систему моніторингу довкілля. Ці наміри не здаються фантастичними тільки за умови, якщо під "створенням" мається на увазі виключно запуск цифрової платформи.

Та якщо ми говоримо про створення сучасної мережі спостережень по всій країні з якісними, порівнюваними та автоматично оновлюваними даними, то вся історія розвитку моніторингу в Україні натякає на те, що зробити це у заплановані строки нереально.

У затвердженій три роки тому Концепції Державної цільової екологічної програми моніторингу довкілля автори констатували: в Україні немає цілісної мережі спостережень, для окремих підсистем мережі фактично відсутні, методики й засоби вимірювання застарілі, а єдиних стандартів обробки та обміну даними все ще немає. Так, відтоді був певний поступ у розвитку систем моніторингу: встановили шість нових автоматизованих станцій моніторингу якості повітря, для різних державних інформаційних ресурсів визначили правила взаємодії, за допомогою міжнародних партнерів частково оновили обладнання, необхідне для вимірювань. Але цей прогрес явно недостатній, щоби говорити про готовність всієї системи до роботи вже за 1,5 року.

4. Також в уряді запланували створення центру кадастру й моніторингу вод. Термін — 2027 рік. Зараз ці дві системи функціонують відокремлено. Наміри щодо запровадження єдиної ГІС-системи даних про водні ресурси та інтеграції водного й земельного кадастрів вперше пролунали на нараді екокомітету і представників Мінекономіки у серпні, коли новий міністр Олександр Кравченко та його команда представляли свої стратегічні пріоритети й основні напрями діяльності. Фахівці говорять, що інтеграція цих двох кадастрів допоможе вже на етапі вибору місця проведення нової господарської діяльності враховувати можливі екологічні обмеження й уникати майбутніх конфліктів та відмов на більш пізніх стадіях.

Ліси повертають Мінагро: курс на захист чи на 15,5 млн кубометрів?

Операційну ціль № 5 "Сталий розвиток переробки деревини" урядова програма закріплює за Міністерством аграрної політики та продовольства. Лісова галузь — дуже ласий шматок, тому Державне агентство лісових ресурсів вже не вперше "подорожує" між міністерствами. Ось як змінювалося його підпорядкування:

• до 2019 року — Мінагрополітики;
• після цього – об’єднане Міністерство енергетики та захисту довкілля;
• з 2020 року — Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів;
• з червня 2025 року – Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства;
• з серпня 2026 року — знову Мінагро, якщо Верховна Рада проголосує за цю Програму діяльності Кабміну.

Від рішення повернути лісову галузь у сферу впливу Мінагрополітики наприкінці липня застерігали у Всеукраїнській екологічній лізі. Вони направили відповідний лист новому міністрові Кравченку, оскільки вбачали у таких планах системну загрозу для збереження лісів і фундамент для антиекологічного, виключно комерційного використання їх.

Схожу думку пізніше висловила депутатка Ольга Василевська-Смаглюк. Вона наголошувала, що ліс не можна сприймати лише як господарський ресурс, бо передусім це екосистема й частина екологічної безпеки країни. На думку народної обраниці, всі здобутки лісової реформи можуть зійти нанівець через різку зміну стилю управління та відсутність екологічного підходу до галузі.

Але думки фахівців дуже рідко цікавлять посадовців, особливо якщо  йдеться про мільярдні грошові потоки та численну групу людей, які намагаються отримати максимально вигідні для своїх компаній умови роботи. Тому Держлісагентство знову, найімовірніше, перейде в орбіту Мінагро.

У межах стратегічної цілі № 5 аграрне відомство отримало такі доручення:

Водночас обсяг заготівлі деревини планують довести до 15,5 млн куб. м у 2027 році. Для порівняння: за даними Мінекономіки, у 2025-му загальний обсяг заготівлі лісоматеріалів в Україні становив 11,7 млн куб. м.

Окрім питань лісової галузі, ще одна операційна ціль Мінагрополітики пов’язана з довкіллям. Ціль № 4 передбачає навіть ширше об’єднання кадастрів, аніж у планах для Мінекономіки: відомості Державного водного кадастру та кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду планують інтегрувати до Державного земельного кадастру. На цій основі до 2027 року хочуть створити уніфіковану систему обліку та простежуваності використання природних ресурсів.

Довкілля є у плані, але знову не в пріоритеті

Отже, сказати, що новий Кабмін повністю проігнорував екологічні питання, не можна. У Програмі діяльності знайшлося місце для реформи управління відходами та держекоконтролю, розширення природоохоронних територій, розвитку систем моніторингу довкілля, управління водними ресурсами й адаптації законодавства до норм ЄС. Але проблема в тому, що більшість цих завдань держава обіцяє виконати вже багато років, а встановлені урядом критерії успіху або надто вузькі, або не відповідають масштабу накопичених проблем.

Особливо промовистою є різниця між екологічними та господарськими планами. Коли йдеться про охорону природи, маємо розмиті формулювання і сумнівні строки. Коли ж згадуємо про використання лісових ресурсів, одразу з’являється конкретна цифра. Заодно лісову галузь планують повернути під крило Мінагрополітики, попри застереження екологів і ризик остаточно перетворити ліс із живої екосистеми на звичайний товар.

Тому справжнім випробуванням для нового уряду стане не кількість ухвалених документів і задіяних цифрових платформ, а реальний стан довкілля та прогрес раніше запущених реформ. Наразі ж Програма діяльності створює доволі однозначне враження: природні ресурси Кабмін готовий рахувати й використовувати вже зараз, а от їхній захист традиційно відкладається на потім.