Виробництво біометану є доволі молодим сегментом зеленої енергетики. Профільний закон в Україні ухвалили лише у 2021 році. Однак вже у 2025-му вітчизняні виробники вийшли на міжнародний ринок, а Німеччина хоче імпортувати український біометан для опалення. У той час в Україні його продавати невигідно, адже дієві стимули для декарбонізації досі відсутні.
Про це голова правління Біоенергетичної асоціації України Георгій Гелетуха розповів медіа Еспресо.
Українські виробники біометану
Зараз на біометановому ринку України працює шість виробників, причому шостий завод запустився лише в березні. Разом вони можуть продукувати 106 млн кубометрів цього газу на рік.
За інформацією Георгія Гелетухи, чотири заводи подають біометан у газопроводи, а інші два виготовляють біо-LNG – зріджений та охолоджений газ. Для його транспортування використовують не труби, а кріоцистерни.
Весь український біометан має сертифікацію за системою ICC EU, яка визнається Єврокомісією.
Експортний потенціал
У 2025 році український біометан вперше почали продавати за кордон. За рік МКП, VITAGRO та Галс Агро експортували 11,2 млн кубометрів газу через газотранспортну систему. Водночас UM Liquid Gas продала близько 900 тонн біо-LNG.
Виробники могли б постачати біометан на український ринок, проте це вкрай невигідно. Його ціна – така сама, як і на природний газ, а в ЄС – вдвічі вища.
Причиною такого перепаду цін є жорсткі екологічні норми у Євросоюзі. Його політика з декарбонізації і високі податки на викиди СО2 стимулюють до переходу на біологічний газ. В Україні ж таких стимулів у підприємств немає.
Чи зможе біометан замістити природний газ
За оцінками голови Біоенергетичної асоціації, щороку Україна споживає близько 20 млрд кубометрів природного газу. Наявної біометанової потужності в 0,1 млрд кубометрів вочевидь недостатньо, щоб зараз його замістити.
Щоб досягнути необхідних обсягів виробництва, Україні потрібно 4000 біометанових заводів. На думку Георгія Гелетухи, цей показник – цілком досяжний. Подібні активи можна створювати практично на кожному сільськогосподарському підприємстві.
Орієнтовний розмір інвестицій у цьому випадку може становити €40 млрд. Проте така енергетична переорієнтація дозволить знизити викиди парникових газів на 50 млн тонн на рік. Водночас, галузь буде здатна дати роботу для 250 тисяч людей.
"До війни ми планували до 2030 року на мільярд кубів біометану на рік, до 2040-го – десь на 4,5 млрд і в 2050 на 20 млрд. Тобто потенційно біометан міг би повністю перекрити нинішні потреби України в газі. Ресурси біомаси в Україні для цього достатні. Але через війну ми дещо вибились з графіка, оскільки мало хто готовий інвестувати у нові проєкти під час війни", – розповів Георгій Гелетуха.
Біометан не "краде" у людей продовольство
Масштабування виробництва біометану викликає побоювання щодо пріоритетів агровиробників. Йдеться про те, що якщо біометан вигідний, то вони будуть вирощувати те, що треба для його виробництва.
Проте на практиці європейці закуповують газ, який виготовляють із відходів відповідно до класифікації. Йдеться про таку біомасу, яка не може бути використана як їжа для людей та тварин.
Схваленим ресурсом для виготовлення біометану є курячий послід, гноївка, стебла, солома. Георгій Гелетуха наводить приклад жому цукрового буряка, який є побічним відходом цукрового виробництва. Його може їсти велика рогата худоба, тому він не є відходом згідно з європейською класифікацією.
"Технічно робити біометан можна і з жому, і з силосу, але юридично він не буде вважатися біометаном з відходів, і за нього не платитимуть високу ціну", – наголосив голова правління Біоенергетичної асоціації.
Про плани Німеччини імпортувати український біометан ЕкоПолітика розповідала раніше.
Також в Україні розпочали виробництво "зеленого" цукру. У виробничих процесах використовують біометан замість викопного палива.
