Їх збирають і вивозять в кращому випадку на полігони. Полігони — це законний майданчик, куди за гроші привозять і скидають наше з вами сміття. В гіршому випадку, відходи вивозять на сміттєзвалища. Таких сміттєзвалищ у нас тільки за офіційним даними близько 33 тисяч. Законних полігонів та сміттєзвалищ у нас понад 6 тисяч, при чому, всі з них потребують культивації, потребують реанімації.

Міністерство довкілля аналізувало тестові фотознімки з супутників, і вони виявили по Дніпропетровській і Київський областях, що насправді ці показники удвічі вищі за офіційну статистику, якою ми оперуємо. Тут ще треба розуміти, що ми оперуємо такими даними, які зібрані і тими цифрами, які обліковані в державі. Справді, повної картини у нас немає, тому що є прогалина в обліку відходів. Лише 5% відходів відсортовується і йде далі на переробку і є вторсировиною для наших переробників. І ось тут виникає великий парадокс українського сміттєвого колапсу. У нас купа відходів, ми з вами генеруємо їх 15 мільйонів щороку, а Україна продовжує імпортувати вторсировину, яка в свою чергу являється чиїмись відходами. І отак ми імпортували і на імпортували вже $70 мільйонів макулатури, склобою, пластикових відходів у 2021 році. І це ще не остаточна цифра, тому що, рік ще не закінчився.

В цілому ринок вторсировини України оцінюється в $211 мільйонів. В країні наразі функціонує 91 завод з переробки. Це підприємства, які переробляють як раз-таки скло, макулатуру, пластикові відходи, поліетиленові. Це дуже маленька кількість підприємств. Але, чудово, що є такі підприємства, що вони все-таки займаються переробкою. Проте, завантаженість цих підприємств складає 50-70%. Тобто, на повну потужність підприємства у нас не працюють. Про що це говорить? Про те, що в нас дефіцит вторсировини складає 30 а подекуди і 40%. Чому це відбувається? Тому що, у нас кожна третя-четверта партія місцевої вторсировини, прибуває неналежної якості. Що значить неналежної якості? Це те, що в контракті прописана одна якість вторсировини, домовлялись про одне, а приїжджає гірша — забруднена, з домішками. Тобто, знову-таки, виникають проблеми. Плюс ще є фактор сезонності, який теж впливає на кількість утворюваних в Україні відходів. Буває таке, що немає сировини для переробки на деяких підприємствах.

Можу надати середньорічні закупівельні та первинні ціни на вторсировину. Найбільша кількість у нас і імпортується і переробляється макулатури. Макулатура приймається до 3 гривень за кілограм, картон до 7 гривень за кілограм, PET-пляшки до 7 гривень за кілограм, поліетилен до 6 гривень. Наголошую — це первинні закупівельні ціни. Склобій це 40 копійок за кілограм і алюміній до 12 гривень за кілограм.

Тобто, дуже маленькі ціни закупівельні у нас. Але, не це є стимулом. Стимулом виступає екологічність, але і економічність. Виникають економічні наслідки від заощадження на використанні первинних і виробництві первинних ресурсів.

У мене також є цікава інформація щодо економічних вигод від переробки. На одну тонну гранули, якщо її виробити не з первинних матеріалів, а з поліетилену, пластикових відходів, з вторсировини — на 100% менше витрачається сирої нафти (тобто, вона не витрачається взагалі), на 96% менше витрачається води, на 93% менше викидів СО2 і в половину менше використовується електроенергії. Це дуже актуальне зараз питання в Україні.

Тобто, ми бачимо, що екологічні ініціативи, вони є і економічно вигідними. В Україні з’являється все більше ініціатив із сортування та переробки сміття. З'являється все більше інвесторів, цей ринок приваблює. Наприклад, світовий ринок переробки пластику оцінюють у 2022 році в 50,4 мільярди доларів. У 2016 році ця цифра становила 36 мільярдів, тобто ми бачимо, що збільшується кількість грошей, лише в цьому сегменті.

На світовому ринку Україна також є гравцем, тому що, ми імпортуємо сировину. Те, що стає все більше інвесторів в цій сфері — це дуже гарний знак і це означає, що тенденція іде до розвитку цього ринку і до збільшення кількості переробки.