Ми щодня нагадували про надзвичайно високі збитки довкіллю та клімату від війни, яку росія фінансує за рахунок експорту викопних палив.
Ми шукаємо міжнародні юридичні механізми притягнення агресора до відповідальності та сплати агресором за усю шкоду. Якщо Україна зможе пройти цей шлях – інші країни в майбутньому будуть вивчати і користуватися нашим досвідом.
Ми порушували незручні питання звітності усіх країн за викиди від військового сектору.
Ми чули від інших громадських організацій, що ми своїми нагадуваннями про Україну відволікаємо усіх від того, що відбувається у Палестині. Але ж … ми не могли мовчати.
Ми будували і будуємо звʼязки з неймовірними міжнародними експертами, які хочуть допомогти Україні, але не всі поки що знають як допомогти.
Ми розповідали, що наші міста розробляють плани з клімату та енергетики, бо для них це не пусті слова, а реальні речі – енергетична безпека, стале майбутнє.
Ми розповідали, що ми почали відбудовувати країну вже під час війни, і ми шукаємо можливості відбудуватися краще, зеленіше, і більш кліматично дружньо.
Ми показували наслідки підриву росіянами Каховської греблі – бо світ вже забув би. Якби не ми.
Друзі і колеги, усі хто був залучений до роботи над Павільйоном, до переговорів, до усього вихору зустрічей і подій навколо – дякую. Ви неймовірні.
