Президент Австрії Александер Ван дер Беллен – людина, яку важко запідозрити у байдужості до клімату, – відмовився їхати на цьогорічну конференцію сторін.
Причина проста і водночас символічна: навіть для розвиненої європейської держави участь у СОР стала надто дорогою.
В умовах бюджетної економії Австрія вирішила, що витрачати сотні тисяч євро на поїздку делегації – розкіш, яку зараз не може собі дозволити. І це не про знецінення теми.
Навпаки – про відповідальність і розуміння того, що справжня екополітика вимірюється не кількістю поїздок, а змістом дій вдома.
А тепер риторичне питання: чому Австрія не може собі цього дозволити, а в Україні – цілі групи вирушають на численні форуми без труднощів і з помітною легкістю?
Так, ми маємо що сказати світові – від кліматичних ризиків до відбудови на засадах сталості.
Але шкода, коли замість реального діалогу про політику, цифри й системні рішення ці поїздки перетворюються на зелений туризм під гаслом "Україна теж присутня".
Бо участь у СОР – це не про присутність. Це про відповідальність.
