У попередньому скликанні Верховної Ради Закон про відходи провалювався двічі. Причиною тому стали радикальні суперечності між представниками транснаціональних корпорацій, що виробляють продукти в пакованні — з однієї сторони, та бізнесменів, які управляють полігонами та сміттєзвалищами — з іншої.

У цьому скликанні я взяв на себе відповідальність підготувати та провести цей, вже оновлений та допрацьований, законопроєкт через зал. Серед трьох поданих у Раду законопроєктів саме 2207-1 став фаворитом і, пройшовши через перше читання, став єдиним, який продовжив розглядатися в парламенті. Пройшовши процедуру повторного першого читання, отримав буквочку "д" — 2207-1-д.

Повторне перше читання відбулося за досить дивних обставин. За 15 хвилин до засідання комітету, який мав визначати долю трьох законопроєктів, тоді ще заступник міністра Роман Абрамовський привіз лист, у якому міністерство просило відправити проєкт на доопрацювання. Це рішення я вважав безпідставним, саме тому ми мали досить емоційну та напружену розмову в кабінеті голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування.

Юристи Міністерства, які взялися допомагати мені із законопроєктом, доопрацювали його. Але в підсумку проєкт чомусь стали підтримувати люди із сумнівною репутацією, а статусні асоціації в один голос — навпаки, стверджували про його корупціоногенність. Для мене це стало сигналом, що я особисто помилково допустив внесення сумнівних змін. Наприклад, з’явилися моменти, які могли заблокувати запровадження розширеної відповідальності виробника, з’явилася правова невизначеність в фінансових питаннях та інші норми, на які активно наголошували профільні асоціації.

На цьому етапі розгляду все ще залишалася можливість повернутися до конструктивного річища, отримавши поправки народних депутатів і пропрацювавши з ними, ми мали можливість внести необхідні зміни. На розгляд поправок народних депутатів ми витратили 54 години засідання підкомітету з питань державної політики у сфері поводження з відходами. Усі засідання були записані та зберігаються на сторінці “За сміттєву реформу 2207-1д” у фейсбуці.

На цьому етапі саме в напружених дискусіях ми разом із колегами, які подавали поправки, їхніми представниками, профільними асоціаціями та експертами ринку обговорювали кожну поправку одна за одною. Представники ж юристів Міністерства за дивними обставинами майже не долучалися до цих обговорень, мотивуючи це порожньою втратою часу. Хоч директорка департаменту з відходів міністерства мала б мати на це час, на жаль, відвідала лише 15-20 % засідань.

У підсумку ми перейшли до роботи над таблицею, не маючи на оброблення таблиці спеціалістів у секретаріаті комітету. Чому не було сформовано склад секретаріату за рік роботи комітету — залишилося питанням. Ми з моїми помічниками, а потім із тимчасовим спеціалістом секретаріату витратили майже три місяці на формування таблиці для розгляду в підкомітеті.

Відправивши таблицю в міністерство, ми почали отримувати різні негативні меседжі, наприклад, що ми порушуємо регламент, що в нас у команді непрофесійні юристи, що закладені норми не імплементують європейські директиви. Люди, які формували ці повідомлення, — саме ті, що не захищали позиції міністерства на ключових засіданнях підкомітету, у такий спосіб намагалися поширити негатив і дискредитувати версію законопроєкту, яку напрацювали, завдяки поправкам народних депутатів.

Але ми з командою, розуміючи, що також можемо помилятися, кожен такий меседж спростовували обговореннями та підтримкою експертного середовища, профільними асоціаціями, представниками проєктів Євросоюзу та з найбільшим нашим союзником — Головним юридичним управлінням Верховної Ради України.

Наш законопроєкт містить 4 законопроєкти, таблиця на 778 сторінок: Рамковий "Про відходи", "Про побутові відходи", "Про спалювання та сумісне спалювання відходів", "Про полігон відходів". Узгодити усі норми після кожного експертного обговорення, які продовжувалися по 2-3 робочі дні, вимагали тиждень або два на узгодженість з усіма іншими статтями.

Таких масштабних обговорень ми провели понад 12, здебільшого з Міністерством захисту довкілля, Мінрегіоном, НКРЕКП, АМКУ і так далі. Останнє обговорення ініціювала віцепрем'єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина, ініціюючи включення нашого проєкту в євроінтеграційну сесію Верховної Ради. Завдяки її принциповості та наполегливості ми змогли узгодити певні критичні моменти з Міністерством, бо на таких нарадах не було місця "традиційним" методам порожніх балачок, що були покликані скоріше заговорити проблему, а ніж її вирішити.

Ми чули та впроваджували норми, які не ламали закладену модель, мали юридичне підґрунтя, не зберігали діючі схеми і т.д. Після кожного обговорення ми узгоджували норми з Головним юридичним управлінням. У результаті напрацьований проєкт за останні 2 тижні був оформлений у таблицю. Саме таблиця з поправками, яка вже розіслана народним депутатам — членам підкомітету з питань державної політики у сфері поводження з відходами — є основним робочим інструментом до другого читання.

Наступного тижня ми починаємо розгляд у підкомітеті цього важливого для країни законопроєкту. Саме за цей текст ми несемо принципову відповідальність. Сподіваємось, що народні депутати будуть конструктивні та компетентні для прийняття логічних та виважених рішень щодо кожної поправки. Також сподіваюсь на конструктивну підтримку нового очільника Міністерства з питань захисту довкілля та природних ресурсів Руслана Стрільця.