Розберемося з тим, що відбувається, та чим це може загрожувати насправді.

Неконтрольований скид води на Каховській ГЕС — не результат бойових дій, а умисні дії російської армії, що відкрили шлюзи, ймовірно, у страху форсування Дніпра українськими військовими.

Це підтверджують супутникові знімки, на яких видно, що вода витікає саме через відкриті шлюзи. Тому наявна ситуація — терористичні дії росіян.

Президент "Енергоатому" Петро Котін у своїй останній заяві від 14 лютого зазначив, що нині рівень води у Каховському водосховищі становить 13,8 метра. При тому, нормальне значення, за якого ЗАЕС отримує підживлення для конденсаторів турбін і систем безпеки, — це 16 метрів.

Також впродовж попередніх днів рівень падав ще більше — до 13,7 і навіть 13,6 м.

Зараз зниження рівня води є дуже тривожним, і якщо окупанти не закриють шлюзи, то рівень 12,8 м буде аварійним, а 12 м – критичним для безпеки на атомній станції.

Поки що ймовірність зниження рівня води у Каховському водосховищі, за якого на Запорізькій АЕС утвориться аварійна ситуація — висока, але поки потенційна.

Весь світ та міжнародні організації, зокрема МАГАТЕ, зацікавлені в уникненні загроз на ЗАЕС, тому є надія, що міжнародний тиск змусить росіян закрити шлюзи на Каховській ГЕС.

Водночас реальна проблема вже існує, і пов’язана вона із висиханням золовідвалів на Запорізькій ТЕС, яка знаходиться впритул до ЗАЕС, й також залежить від водосховища.

Золовідвали — це спеціальні гідротехнічні споруди, які призначені для зберігання золошлакових відходів, що залишаються після спалювання твердого палива на теплоелектростанціях.

Для транспортування золошлакових відходів з території електростанцій в золовідвали зазвичай застосовуються системи гідрозоловидалення. У таких системах змішані з водою золошлаки у вигляді пульпи надходять у золовідвали, де й зберігаються.

Золошлакові відходи насправді є сумішшю попелу та шлаку, але найбільшу небезпеку несуть дрібнодисперсні частинки розміром від долей мікрону до приблизно 300 мкм.

Відходи у золовідвалах завжди мають бути покриті водою, щоб пульпа не пересихала та, під дією вітру, не відбувалось забруднення атмосфери та прилеглих територій цим пилом.

Також золошлакові відходи — це ще й концентрат ряду компонентів, зокрема аморфно-склоподібних речовин (силікатів, ряду вільних оксидів, в основному оксиду кальцію (негашеного вапна)) і ряду кристалічних сполук (кварцу, муліту, гематиту, феритів, магнезитів тощо). А ще у золі-виносу міститься багато важких металів, серед яких є і радіоактивні елементи.

Компоненти обох мінеральних фаз золошлакових відходів загрожують здоров'ю. Скляно-силікатний пил негативно впливає на легенево-дихальну систему, оксид кальцію подразнює слизові оболонки, а кварц і муліт викликають фіброзні зміни в легеневій тканині.

Також дрібнодисперсний пил будь-якого походження здатен потрапляти не тільки у легені, а й у серцево-судинну систему, утворюючи тромби.

До речі, перевірити якість атмосферного повітря в Україні просто зараз можна на мапі SaveEcoBot.

Враховуючи усе вищезазначене, важливо, щоб експлуатація золовідвалів здійснювалася із суворим дотриманням правил безпеки.

Проте на вже наявних супутникових знімках організацій Planet і Maxar видно, що золовідвали Запорізької ТЕС пересихають, і саме це є найбільшою небезпекою для людей та довкілля наразі.

Власне, влітку 2022 року російські війська вже намагалися використати золовідвали для психологічного тиску. Як пояснили у ГУР, росіяни обстрілювали золовідвали, щоб підняти у повітря хмари токсичного попелу, який до всього ще й має гранично допустимий українським законодавством рівень радіації.

Щоб оцінити реальні ризики, які несли тоді такі дії росіян, ми у SaveDnipro здійснили незалежне дослідження. Ми проаналізували Звіт з оцінки впливу на довкілля проєкту реконструкції золовідвалу Запорізької ТЕС від 2019 року.

А також дослідили радіаційний фон попелу на зольнику ДТЕК Придніпровської ТЕС, що знаходиться в місті Дніпро, щоб зрозуміти, який рівень радіації на золовідвалах ЗТЕС, оскільки в обидвох станціях використовується вугілля однієї марки.

Отож, у висновку звіту з ОВД зольника Запорізької ТЕС зазначено, що будівельний матеріал (попіл із золовідвалу), який було надано на дослідження, за радіаційним фактором згідно з Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97) відноситься до 1 класу і може використовуватися для всіх видів будівництва без обмежень. Й попри високу концентрацію токсичних речовин, зола-виносу відноситься до 4-го (найбезпечнішого) класу відходів.

Водночас проведене нами дослідження радіаційного фону гамма-випромінювання на золовідвалі Придніпровської ТЕС показало, що рівень радіаційного фону безпосередньо в басейнах накопичувача та на відвалах вищий, ніж на іншій території місця видалення відходів станції. У деяких точках сягає навіть 0,220–0,260 мкЗв/год, як можна побачити на мапі Safecast.

Зважаючи на те, що допустиме значення рівня радіаційного фону згідно з НРБУ-97 — 30 мкР/год (300 нЗв/год), то навіть на поверхні золошлаків був зареєстрований рівень майже на межі допустимих українським законодавством норм.

Важливо також зазначити, що згідно з офіційними документами ЗАЕС, викид пилу із зони золовідвалу вважається надзвичайною ситуацією.

Тому висихання золовідвалів Запорізької ТЕС — це гостра проблема, через яку прилеглі екосистеми вже зазнають значної шкоди. Дрібнодисперсні часточки, що там зберігаються, мають високу концентрацію токсичних речовин та гранично допустимий рівень радіації, що створює значну небезпеку як мешканцям регіону, так і навколишньому середовищу. Україна та міжнародна спільнота мусять негайно змусити росію припинити терористичні дії, та закрити шлюзи на Каховській ГЕС.

А ще варто розуміти, що багато проблем, із якими нині стикається Україна, можна було уникнути, якби ми ставилися до всіх побічних продуктів промисловості — як до вторинного ресурсу, а не як до відходів.

Використання золовідвалів як остаточного місця утилізації та зберігання золи та шлаків — це застарілий підхід. У світі такі речовини вже давно не тільки зберігають у силосах — закритих технічних спорудах, а й використовуються для будівництва. До прикладу, у країнах ЄС перероблення золи складає 92%, а в Україні подібної стійкої практики досі не існує.

Наявні методики дозволяють золошлакові відходи, після деяких очищень, зміни гранулометричного складу та аналізів, використовувати як сировину для виробництва: цементу, бетонів, залізобетонних виробів і конструкції, цегли, теплоізоляцій, абразивів, покрівельних матеріалів і ще багато іншого.

Таке використання золошлаків не тільки зменшує їх кількість, а й зберігає природні ресурси, адже для виробництва будівельних матеріалів із вторинним використанням сировини потрібно менше первинних ресурсів.

Таким чином, зниження рівня води у Каховському водосховищі — це ситуація, що демонструє системні недоліки як в Україні, так і у світі. Допущення можливості повномасштабної війни та російського тероризму призвели не тільки до щоденної загрози радіаційної катастрофи на найбільшій атомній електростанції Європи, а й показали недоліки української енергетичної галузі.

Все це приводить до простого висновку: повоєнне відновлення країни має ґрунтуватися не просто на відбудові зруйнованого, а й на впровадження найсучасніших технологій, які дозволять вилучити небезпеку надзвичайних ситуацій на золовідвалах та схожих застарілих об’єктах.