Моніторинг стаціонарного джерела викидів в повітря — це збір даних про об'ємні концентрації забруднюючих речовин і деякі технологічні параметри (наприклад, для спалювальної установки це обсяг димових газів в метрах кубічних за хвилину) для перевірки дотримання технічних стандартів і норм законодавства. Визначальними для такого моніторингу є.
- Робочі показники — параметри, вимірювані для відстеження відповідності застосовуваним обмеженням викидів або умовам технічного стандарту. Вони можуть містити прямі вимірювання концентрації забруднюючих речовин, непрямі вимірювання через пов'язані фізичні величини, параметри режиму експлуатації установки, показники ефективності роботи очисного обладнання.
- Методи вимірювання, що містять тип вимірювальної техніки, її розташування, технічні характеристики, процедуру перевірки точності, а також заходи забезпечення і контролю якості. Вони передбачають застосування таких систем:
- безперервного моніторингу викидів (continuous emission monitoring systems, CEMS);
- безперервного оптичного моніторингу (continuous opacity monitoring systems, COMS);
- безперервного параметричного моніторингу (continuous parametric monitoring systems, CPMS).
- Частота моніторингу — кількість точок даних, які отримують і записують за певний інтервал часу. Вона може варіюватися, але забезпечує постійний потік даних про робочі показники для оперативного аналізу.
- Час усереднення, що використовується для перевірки належної роботи установки і відповідності обмеженням або технічним стандартам. Приклади часу усереднення містять 3-годинне середнє значення, 30-денну середню величину викидів, середньодобове значення.
Протоколи передачі даних моніторингу, їх формат, методи верифікації та захисту визначаються відповідними технічними регламентами, які розробляють відповідальні установи і затверджує держава.
Як це регулюється в Європі?
Директива 2010/75/ЄС (працює в ЄС з 2011 року) містить вимоги про моніторинг викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел (моніторинг на трубі), а Директива 2008/50/ЄС — про фоновий моніторинг концентрації забруднюючих речовин в повітрі. Очевидно, що збір даних і контроль джерел викидів є першими кроками для наведення порядку з промисловим забрудненням повітря, що скорочує роки життя багатьом українцям. Крім дотримання вимог цих директив, згідно з Регламентом ЄС 166/2006 всім державам — члени Євросоюзу (а згодом і договірні сторони Енергетичного співтовариства) зобов'язані подавати підсумкові звітні дані про викиди забруднюючих речовин в атмосферу в Європейський реєстр викидів і перенесення забруднювачів (E-PRTR), призначені для збору екологічної інформації про основні види промислової діяльності.
Як це працює в Україні?
На низці підприємств сучасні технічні засоби для моніторингу вже є, але ці дані відсутні у органів контролю і влади, які формують політику в цій сфері. Як наслідок, немає контролю за викидами, бюджет недоотримує екологічний податок, захворюваність населення від забруднення атмосферного повітря висока, і ніхто за це не несе відповідальності.
На сьогоднішній день абсолютно всі великі промислові установки, зокрема енергетичні, обладнані автоматизованою системою управління технологічними процесами (АСУ ТП) або навіть програмно-апаратними комплексами (SCADA), які збирають і обробляють різні технічні дані в режимі реального часу. Встановлення автоматизованого моніторингового обладнання (СEMS, COMS, CPMS) не є чимось принципово новим, з технічної точки зору.
Зараз Міністерство захисту навколишнього середовища і природних ресурсів не має можливості збирати і аналізувати дані оперативного моніторингу. Часто забруднювачі цим зловживають, адже для економії електроенергії і витратних матеріалів очисні системи можна вимкнути вночі, не привертаючи загальної уваги, і збільшити викиди в кілька разів, що часто фіксують жителі промислових регіонів.
Практика безперервного моніторингу викидів основних забруднюючих речовин від стаціонарних джерел, таких як ТЕС, ТЕЦ і великі промислові установки, в країнах ЄС налічує десятки років. Вона стала основою ефективного державного регулювання в цій сфері, адже приховати і/або підробити дані з автоматизованого обладнання, сертифікованого за міжнародними стандартами і підключеного до державної системи моніторингу, практично неможливо. Надійний моніторинг, виконаний відповідно до сучасних норм і практик, є необхідною умовою підвищення екологічної безпеки в Україні, тому його невідкладне впровадження повинно бути пріоритетом і для парламенту, і для уряду, і для місцевої влади.
Відкритість і передача даних про найбільш небезпечні речовини, що вивільняються установкою, вирішили б низку невідкладних проблем, зокрема про ухвалення якісних рішень органом, що формує політику в цій сфері на основі аналізу реальних даних, забезпечили б доступ громадськості до екологічної інформації. При цьому б держава виконала низку міжнародних зобов'язань і подолала ще одну сходинку на шляху впровадження європейських вимог і стандартів у сфері навколишнього середовища, а також забезпечила бізнесу прозорі умови діяльності щодо природоохоронних заходів.
