В Україні відсутня сучасна фахова підготовка спеціалістів для зеленого відновлення – інженерів-технологів, галузевих спеців екологів, юристів…
- Їх майже нема в держорганах, їх нема в громадах…
- В екологічних громадських обʼєднаннях обмаль екологів (а ті, що є – теоретики без власного практичного досвіду реалізації того, що вимагається від інших).
- Частина екологів геть відірвана від інструментарію – вони знають застарілу теорію, яка не відповідає ні викликам сьогодення, ні не перетинається з економічними завданнями і викликами (не про циркулярну економіку і сталий розвиток).
- Закони сфери довкілля пишуть люди, котрі не уявляють, як вони мають запрацювати… (сам НПА не може бути від початку мертвонародженим).
- Радикалізм в сфері породжено нерозумінням технологій, фінансових інструментів, юридичних вимог тощо.Тобто, по факту, в Україні тотальна фахова криза.
- Лише на підприємствах (і це світова практика – бізнес наймає найкращих) є певна кількість фахівців, які реально "в темі", знають, що потрібно, як змінити систему, вони вивчили за роки практики і технології, і фінанси, і економіку та право. Вони мають освіту базову і розуміють причинно-наслідкові звʼязки. Але стандарту професії так і нема! Служба охорони довкілля – НЕ має законодавчого підґрунтя.
- А в науці роками біологи чубляться з географами, геологами – хто з них більше еколог!
Але мало хто стурбований тим, як підготувати студента, готового до роботи!
Без формування стандарту енвайронменталіста для різних сфер, без вимог щодо базової освіти для еколога, без сучасної підготовки і системної постійної перепідготовки (як у лікарів, спеців з охорони праці, як у вчителів) – не буде жодних реформ.
А криза є наслідком реального ставлення держави до питань сталого розвитку і охорони довкілля.
