Заготівля лісу — це не лише ділова та дров’яна деревина. Щорічно в державних лісах після заготівлі лишається 1,5−1,7 млн кубічних метрів лісосічних залишків. Частина з них потрібна для перегнивання та покращення родючості ґрунтів. Відсотків десять відправляється на перероблення. Все інше можна використовувати. Але залишки наразі здебільше просто спалюють, адже вони нікому не потрібні. Наші підприємства ще й витрачають кошти на збирання та утилізацію відходів. Іншими словами — платимо гроші за нагрівання повітря.
Це величезний ресурс, який може забезпечувати паливом нові ТЕЦ.
Хто саме має інвестувати у збирання та перероблення? Є декілька варіантів, які потрібно розглядати вже сьогодні на етапі початку реалізації проєктів нових теплових станцій.
В багатьох європейських країнах виготовленням та постачанням біопалива на станції займаються підприємці. В Україні в процесі реформи управління галузі ми сповідуємо схожий принцип. Нове ДП "Ліси України" націлено на створення ефективної системи управління: більшість робіт на конкурсній основні буде виконуватись підрядниками. Водночас будь-якому бізнесу потрібні гарантії стабільного та гарантованого попиту на продукцію. Що цілком зрозуміло. Потрібні дешеві кредити. Чи готовий переробник сьогодні інвестувати, зважаючи на всі наявні ризики? Чи зможемо ми у цьому напрямку створити дійсно конкурентне середовище, справжній ринок? Важливе питання, яке варто обговорювати з бізнесом.
Другий варіант організації перероблення — інвестиції безпосередньо лісогосподарських підприємств, які сьогодні об'єднуються в ДП "Ліси України". Минулого року Кабмін за нашою ініціативою зменшив відрахування частини чистого прибутку державних лісогосподарських підприємств з 80% до 50%. Як наслідок, у лісгоспів нарешті з’явились кошти на закупівлю та модернізацію техніки та обладнання. Серед іншого деякі наші підприємства почали закуповувати дробарки для виробництва тріски. Особливо активно цей процес відбувається у Хмельницькій області. Для порівняння: середня відпускна ціна лісосічних відходів на лісосіці - 100−150 грн за м3, вивезений на дорогу матеріал вже коштує приблизно 500 грн за м3, перероблена у тріску деревина — 1 200 грн м3. За умови наявності стабільного попиту й сучасної техніки для збирання та перероблення, це досить цікавий прибутковий бізнес, який може включати додаткові напрямки, такі, наприклад, як утилізація золи.
Але поки що закупівля обладнання для перероблення лісгоспами — це поодинокі випадки. Нашим господарствам одночасно потрібні мобільні модулі для гасіння пожеж, трактори для мінералізованих смуг та ще багато іншого. Для дійсно масштабного озброєння спеціальною технікою для збирання і перероблення необхідне довгострокове фінансування ЄБРР або інших міжнародних фінансових установ.
Третій можливий варіант — створення інфраструктури по збиранню та переробленню палива безпосередньо енергогенеруючою компанією у партнерстві з лісогосподарськими підприємствами.
Я не випадково приділяю так багато уваги питанню створення інфраструктури перероблення лісосічних залишків. Адже значну потребу ТЕЦ у біопаливі навряд чи перекрити лише дровами, попит на які зростає.
Кілька цифр для розуміння перспективи та потенціалу ринку дров.
Загальна потреба сформована обласними військовими адміністраціями на цей рік — близько 5,5 млн м3. З них — 1 млн м3 — бюджетна сфера, 0,8 млн м3 — ЖКГ, 3,2 млн м3 — домогосподарства, 0,4 млн м3 — закупівлі ліцензованих суб'єктів господарювання енергетичної сфери.
Додайте до цього величезне постачання для армії. Необхідність акумулювати "аварійний" резерв на складах (на даний час господарствами накопичено вже понад 115 тис. м3). Деякі регіони — Запорізька, Донецька, Миколаївська, Одеська та Херсонська області - в осінньо-зимовий період будуть вимагати додаткового постачання дров з інших областей України. А ще залишається комерційний сегмент — виробники будматеріалів, пелет, якім також потрібна сировина.
Планові обсяги заготівлі дров у 2022 році складають 3,8 млн м3. За рахунок резервів ми збільшимо заготівлю ще на 2,7 млн м3. Тобто майже в два рази. Таким чином сформовану регіонами потребу ми задовільнимо. Але подальші можливості збільшення заготівлі обмежені екологічними вимогами. Забезпечити населення, бюджетну сферу, військових і на додаток замістити дровами вугілля та газ для теплової генерації досить складно. Найкраще акцентуватись на інших джерелах біопалива, які сьогодні фактично не використовуються. Лісники в цьому напрямі готові виступити партнерами енергетиків. Енергетична незалежність країни — наша спільна задача.
