CBAM як інструмент торгівельних війн і промислової політики

Як і очікувалося, CBAM (Carbon Border Adjustment Mechanism) виявився не кліматичним інструментом, а повноцінним захисним інструментом і елементом торгових воєн. Хоча 5 років тому він позиціонувався як засіб для скорочення викидів CO2, зараз у Європейському Союзі не приховують, що CBAM – це суто інструмент торговельної політики для захисту внутрішніх ринків та підтримки своїх виробників. За кошти, отримані від продажу CBAM-сертифікатів, у ЄС планують субсидіювати декарбонізацію власної промисловості. Тобто це класичний елемент промислової політики.

Вуглецеве коригування імпорту як глобальний тренд

Європейський Союз став ініціатором CBAM, але поступово аналогічні механізми почали запроваджувати й інші країни. Великобританія вже ухвалила рішення про запуск власного СВАМ. Подібний підхід планують застосувати Норвегія, Тайвань, Австралія, Канада, Південна Корея та інші партнери ЄС, оскільки розуміють, що без CBAM їхні виробники втрачатимуть конкурентоспроможність, оскільки не витримають конкуренцію з імпортом, який постачатиметься із країн, де немає платежів за викиди CO2.

ЄС виявився не готовий до власного СВАМ

Як і передбачали експерти, попри тривалу підготовку Європейський Союз виявився не готовим до CBAM. Найбільші труднощі виникли у сфері звітності та адміністрування. Ті зміни щодо CBAM, які зараз анонсувала Європейська комісія у рамках Угоди про чисту промисловість, обумовлені саме цією обставиною.

ЄС стикнувся з тим, що понад 120 тисяч європейських підприємств повинні подавати звітність. Серед них переважають малі та середні компанії. Тому вони вирішили прибрати ці підприємства з невеликими обсягами імпорту з CBAM-звітності. Тепер 99% підприємств не звітуватимуть, але це зачепить максимум 10% викидів. Проте для великих компаній, здебільшого, нічого не зміниться: фінансові зобов’язання залишаються актуальними. Хоча фізичні платежі перенесені на 2027 рік, проте фінансові зобов’язання за 2026 рік залишаться.

Водночас європейські виробники через свої асоціації тиснуть на ЄС, вимагаючи посилення CBAM, щоб захистити себе від конкуренції. Паралельно вони також говорять про необхідність субсидіювання галузей для “чистого переходу”. Тому квоти, антидемпінгові розслідування, які зараз проводяться у ЄС, зокрема, у сталевій галузі, використовуються для того, щоб захистити власний ринок.

CBAM та Україна: пасивна позиція та потенційні втрати

В Україні чомусь досі CBAM сприймається через кліматичну призму, хоча в ЄС його вже розглядають виключно як економічний та торговий інструмент. Український уряд наразі не проводить активних переговорів щодо цього механізму. Це робить позицію нашої країни вкрай слабкою. Варто зауважити, що обсяги українського експорту в ЄС лише зростають: у 2024 році він сягнув $25 млрд. Близько 15% українського експорту до ЄС вже підпадає під CBAM.

За останніми прогнозами GMK Center щодо впливу вуглецевого мита ЄС, які ми зробили, негативний вплив СВАМ зростатиме з часом, оскільки кількість вільних квот зменшуватиметься, а ціна СО2 зростатиме. Відповідно, зросте і вартість СВАМ-сертифікатів – за нашими припущеннями, вона може сягнути майже $150/т СО2 у 2030 р. Згідно з нашими розрахунками, у 2030 році втрати українського експорту через CBAM можуть скласти $1,8 млрд, а сумарні втрати експорту за 2026-2030 роки можуть досягти $4,7 млрд. Це дуже значні суми.

Найбільш жорстким чинником для України є те, що через вплив цього механізму сумарно з 2026 по 2030 рік наша країна ризикує втратити майже $3 млрд потенційних інвестицій у промисловість. Тут все закономірно: немає експорту – не буде інвестицій. Для України це означає втрату майбутнього.

Вуглецеве мито як фактор дезінтеграції України та ЄС

Хоча Україна є кандидатом у члени ЄС і частково вже інтегрована в європейську економіку, у питаннях торгівлі CBAM фактично відносить її до третіх країн, як, наприклад, Туреччину чи Китай. Якщо українські виробники не зможуть експортувати в ЄС через вуглецеве мито, вони будуть змушені переорієнтовувати експорт на інші ринки. Це може призвести до дезінтеграції економіки України з ЄС, бо справжня інтеграція це не підписані угоди, а зростання взаємної торгівлі. Тобто це в результаті негативно вплине на фізичну інтеграцію української економіки в ЄС, і це дуже важливий фактор.

Аби цього не сталося, ставлення до українських підприємств, до української торгівлі має бути як до частини європейського ринку. Але за поточного стану справ CBAM є елементом, який зупиняє інтеграцію економіки України в європейську економіку. Оскільки ЄС залежить від імпорту сировини та напівфабрикатів за всіма напрямами, Україна зі своїм експортом, на мій погляд, є важливим елементом у забезпеченні економічної безпеки Європи. І це важливо розуміти нашим європейським партнерам. Наразі ми цього розуміння не бачимо.

Чому Україні потрібен власний CBAM

Комітет Промислової екології та сталого розвитку ЄБА постійно наголошує, що Україні необхідно розробити власний механізм вуглецевого коригування імпорту для захисту внутрішнього ринку. Наприклад, Норвегія, яка не входить до ЄС, уже ухвалила відповідне рішення, розуміючи, що такий крок допоможе зберегти конкурентоспроможність місцевих виробників. Якщо Україна запровадить CBAM, це стане важливим аргументом у переговорах з ЄС, демонструючи, що ми можемо контролювати свої ринки й запобігти обходу європейських правил щодо вуглецевого оподаткування через українську територію.

CBAM розширюється і поступово охоплюватиме нові сектори – зокрема, в перспективі він може бути застосований до аграрного сектору та виробництва споживчих товарів.

Вважаю, що українському бізнесу вже зараз варто розробляти стратегії адаптації, оскільки CBAM лише посилюватиметься та впливатиме на весь виробничий ланцюжок доданої вартості. Так чи інакше, впровадження CBAM навіть на рівні звітності зачепить всі підприємства в Україні.

Замість того, щоб чекати нових обмежень, Україні варто активно долучитися до глобального процесу регулювання CBAM і захищати власні інтереси на міжнародній арені.