Чотири роки у селі Покровське Полтавської області місцеве тваринницьке підприємство складує гній неподалік житла людей. Місцеві потерпають від нестерпного смороду, а в теплу пору року — ще й від комах. Постраждала вже й екосистема, адже нечистоти, стікаючи до ставка, призвели до загибелі майже всієї риби.
Про цю ситуацію розповіли у медіа "Суспільне".
Неможливі умови
Місцеві жителі говорять, що послід корів вичищають і везуть сюди роками. Накопичилися вже тонни гною, які роблять нестерпним життя людей через запах та привабливість для комашні.
"Коли ти виходиш на город, займаєшся роботою, а воно смердить — ти починаєш закашлюватися, очі сльозяться. Прання, що вивішуєш, смердить. Навіть влітку я сушу випране в хаті. Це нереально. А мошка ота... Посеред ночі налазить у вікна, оці москітні сітки залипають. Сидиш, дивишся, ввімкнув гаджет, телефон переглядаєш, а вони облипають його", — розповіла Віталіна Корнієнко.
Жителька говорить, що вивантажують сміття буквально за 100 метрів від будинку та за три метри від городу. Раніше територія використовувалася як поля. Місцеві розповідають, що там вирощували корм для тварин.
Джерело: Суспільне
Загибель риби
Селяни стверджують, що саме нечистоти призвели до масового мору риби у ставку. Дощі вимили частки гною до водойми, а далі забруднення попрямувало до річки Псел. Люди запевняють, після сильного дощу вода набула неприродного кольору й запаху.
"Мабуть, у липні була сильна злива. І з оцих усіх гноєзвалищ, відходів побігла вода в ставок. А за кілька днів вода стала відповідно поганого запаху, чорного кольору та буквально через кілька днів риба вся спливла. Окунь і судак, практично вся заморилася, замор пішов риби і вона протухла", — розповів місцевий житель Микола Савченко.
За словами завідувача кафедри екології аграрного університету Павла Писаренка, гній може призвести до забруднення азотом, а азотні сполуки — це вже нітрати й нітрити, перевищення яких може завдати шкоди довкіллю та людям. Водночас таке розміщення нечистот порушує санітарні норми.
"Згідно із санітарними нормами, до 1200 корів — це мінімум 300 метрів до житлової забудови. Якщо більше, то санітарна зона збільшується до 500 метрів. Це призводить до масової загибелі риби і, звичайно, до цвітіння водойми", — прокоментував науковець.
Підприємство мовчить
У "Суспільному" уточнюють, що тваринницький комплекс належить приватному підприємству "Агроекологія" з офісом у сусідньому селі Михайлики. Його власником є Гліб Лук’яненко, а розведення великої рогатої худоби молочних порід є одним із видів діяльності фірми.
Наприкінці жовтня журналісти звернулися із запитом до підприємства. Мета — з’ясувати, кому належить ділянка й чому саме туди вивозять гній. Також важливим є аспект облаштування території відповідно до природоохоронних норм. Однак відповіді наразі немає.
Місцеві розповіли, що після приїзду медійників гній почали вивозити — бачили чотири вантажівки. Але останнім часом на місце вивезеного почали привозити новий.
"Гній повинен складуватися на ущільнених ділянках. Це або забетоновані, або заасфальтовані, або вкриті ями. Чітко повинні бути прописані правила зберігання гною для того, щоб отримати цінне добриво — перегній. Це від трьох до шести місяців. А згодом воно повинно бути вивезене на поля і внесене як добриво", — зазначив еколог Павло Писаренко.
Щоб домогтися вирішення питання, людям радять звертатися до Державної екологічної інспекції та поліції.
ЕкоПолітика раніше повідомляла, куди можна звернутися зі скаргами на екологічні злочини. Окрім відповідальних органів, можна скористатися платформою "ЕкоЗагроза" та мережею ботів у месенджерах SaveEcoBot.
