З 1 жовтня 2026 року Закон № 4963-IX набув повної сили. Він передбачає спрощення дозвільних процедур для об’єктів відновлюваної енергетики, встановлення зон прискореного розвитку ВДЕ, нові правила для "зеленого" тарифу та систем накопичення енергії.
У ExPro Consulting проаналізували ключові зміни, які внесе документ у розвиток національної чистої енергетики.
Йдеться про Закон № 4963-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації законодавства Європейського Союзу у сфері відновлюваних джерел енергії". Верховна Рада ухвалила його 2 вересня 2026 року. Проєкт закону № 14271 подавав Кабінет міністрів України.
Оновлена модель будівництва об’єктів ВДЕ
Головна новація закону — нова модель запуску проєктів відновлюваної енергетики, яка має скоротити і спростити дозвільні процедури. Вона передбачає чотири ключові елементи: визначення придатних територій, пріоритетний статус проєктів, "єдине вікно" та чіткі граничні строки. Такий підхід відповідає європейській практиці RED III, де прискорення дозвільних процедур визнали важливою умовою розвитку нових енергетичних потужностей.
Зони прискореного розвитку
Держава заздалегідь обирає території, де ключові екологічні та планувальні питання фактично вирішені. Девелоперу не потрібно проходити все з нуля — він отримує попередньо погоджену територію і скорочені терміни.
Такі зони визначатимуть за три кроки:
- Картографування. За нього відповідають Міненерго й орган у сфері геопросторових даних і землеустрою. Придатні для розвитку ВДЕ ділянки повинні мати достатньо ресурсу для генерації, високий попит на енергію, а також можливості для будівництва. Строк картографування для України не встановлено.
- Схема планування. Міненерго та екологічні органи на основі карти, розробленої на попередньому етапі, створюють план зон. Затвердження плану — за урядом. Така схема має пройти стратегічну екологічну оцінку (СЕО) та отримати перелік обов’язкових заходів для зменшення впливу на екологію.
- Інтеграція в генеральні схеми та плани держави та громад.
Пріоритет у розвитку ВДЕ закон надає освоєним і штучно створеним ділянкам — від дахів та паркінгів до звалищ і промислових майданчиків. Сюди ж належать деградовані та малопродуктивні землі.
За законом до зон прискореного розвитку не можуть потрапити землі природно-заповідного фонду, об’єкти ЮНЕСКО, водно-болотяні угіддя міжнародного значення, біосферні резервати, міграційні шляхи тварин та оселища рідкісних видів, території вище 1000 метрів над рівнем моря. Однак щодо останнього у ExPro зазначають, що заборони на розвиток ВДЕ там немає — треба проходити звичайну процедуру ОВД.
Граничні строки
У таких зонах девелопер зможе отримувати необхідні погодження у скорочені терміни. Для офшорних ВЕС це становить до двох років, а для інших об’єктів — до одного. Кожен орган повинен надати рішення в термін до 30 днів замість 45. Також будівництво об’єктів ВДЕ у таких локаціях буде звільнено від процедури ОВД у разі, якщо забудовник виконуватиме визначені урядом заходи.
Поза визначеними зонами терміни дещо більші — 24 місяці та 36 місяців для офшорних ВЕС. Для реконструкції та переоснащення до 150 кВт — до 12 місяців. Для морських ВЕС – до 24 місяців.
Для сонячних електростанцій на дахах і фасадах будівель, що не є енергетичними об’єктами, такий термін становить три місяці. Якщо СЕС має потужність до 100 кВт — 30 днів.
У разі форс-мажору строки можуть бути продовжені: для нових проєктів — до 6 місяців, для реконструкції — до 3 місяців
Ціль щодо "зеленої" генерації
Закон уперше закріплює на рівні закону національну ціль стосовно частки ВДЕ у кінцевому споживанні енергії та вводить єдину методику її розрахунку — для електроенергії, тепла й охолодження і транспорту. Окремо закон визнає охолодження частиною відновлюваної енергетики: до показника можуть зараховуватися, зокрема, холод із природних джерел і від ефективних теплових насосів. Для тепла й охолодження також встановлюються окремі темпи зростання частки ВДЕ, а централізоване тепло- та холодопостачання вважатиметься ефективним за визначених законом критеріїв використання ВДЕ, скидного тепла або когенерації.
Інші важливі зміни
- Впровадження поняття енергетичних спільнот у сфері ВДЕ — це об’єднання громадян і бізнесу, які спільно виробляють, споживають, зберігають і продають енергію. Вони можуть виходити на ринок самостійно або через агрегатора, брати участь в торгах. Міненерго має готувати звіт про перешкоди та потенціал їхнього розвитку.
- Міненерго повинно щонайменше раз на п’ять років готувати й публікувати у відкритому доступі звіт з оцінки ефективності схем підтримки. Важливо зазначати їхній впливу на різні групи споживачів та інвестиції.
- Домашні СЕС, підключені до "зеленого" тарифу, мають щомісяця віддавати на споживання самого домогосподарства 10 кВт*год енергії. Якщо в певному місяці спожито менше, надлишок оплачується постачальником універсальних послуг за ціною ринку "на добу наперед", але не вище від роздрібної ціни для населення.
- Впроваджено категорії споживачів "зеленої" енергії власного виробництва та споживачів, які діють спільно.
- Розрахунок плати за підключення установок зберігання енергії визначатиметься за більшою з двох величин — потужністю заряджання або розряджання. Також діятиме окрема ставка, щоб виключити подвійну оплату через двонапрямну роботу акумуляторів.
- Аварійний ремонт тепер законно не є підставою для переривання "зеленого" тарифу — раніше він не був прописаний.
Нагадаємо, сегмент вітрової енергетики в Україні вже має потужність близько 1,1 ГВт, а сонячної — 7,3 ГВт. Частка "зеленої" енергії у загальній генерації електроенергії в 2025 році становила 11%. Також на Закарпатті планують побудувати першу геотермальну електростанцію.
За результатами 2025 року Україна посіла четверте місце у Європі за обсягами встановлення систем накопичення енергії. Їхня сукупна потужність становила майже 3 ГВт*год — уп’ятеро більше, ніж у 2024-му.
