Харків стоїть на понад десятку річок і малих потічків. Щоправда, багато з них зараз не впізнати — замулені та із засміченими берегами, вони на перший погляд не справляють гарного враження. Однак жителі бачать у них значний потенціал — для відпочинку, прогулянок, чи й навіть сплавів на байдарках. І місцеві ініціативи доводять, що під шарами сміття можуть дійсно ховатися чудові місцини.
Про волонтерські ініціативи харківців, які дарують друге життя малим річкам, розповіли у виданні "Укрінформ".
Вивільнення з-під сміття
Малий Жихор — невеличка річка, що бере початок поблизу житлового масиву ХТЗ і впадає в річку Уда. Непримітний потік на початку повномасштабної війни став рятівним джерелом води для жителів навколишніх будинків, адже на його березі є десять каптованих джерел.
Тоді ж, у 2022 році, місцева пенсіонерка Галина Краснобрижа вирішила подивитися, що ж відбувається над берегом Жихора і згадує, що вжахнулася тій кількості сміття, яке люди десятиліттями скидали до яру.
"Ми почали чистити русло, але нове й нове сміття приносило течією. Тоді зрозуміли, що треба чистити схили. На сьогодні пройшли 650 метрів. До джерела, яке я вам показала, ще 150 — це буде наш фініш. Я вважаю, це ще з рік роботи. Тут були і старі дивани, й холодильники, й керамічна плитка, кілька сотень автопокришок, які люди стягували, щоб перебиратися з берега на берег", — розповідає пані Галина.
Джерело: Укрінформ
На жаль, річки на папері просто немає. Жінка говорить — її переконували, що то зливова каналізація чи прорив водогону. Але ще на картах 300-річної давнини є і яр, і річка Мокрий Жихор. За замірами Держекоінспекції вода тут відповідає нормам річкової.
"Я зверталася до Держагенції водних ресурсів із запитом. Мені відповіли, що малими річками (а довжина Жихорця 16 км) мусить опікуватися місцева влада. Але її немає у державному водному кадастрі, бо тривалий час реєстр оновлювався, перероблявся після радянського періоду, тож до цієї річки, як-то кажуть, руки не дійшли", — додає жінка.
За роки з берегів ріки вже витягли понад 6300 мішків сміття. Однак прибиранням волонтери не обмежуються — тут розчистили чагарники та проклали стежки з містками. За словами Галини Краснобрижі, місцеві підлітки облаштували тут велотрасу і вже допомагали прибирати. Приходять і місцеві жителі на відпочинку та скаржаться на бур’яни. Однак жінка цим тішиться, адже раніше з-під шару сміття жодна трава не росла.
Джерело: Укрінформ
Спортивний маршрут
В іншій малій річці — Немишлі — ентузіасти бачать майбутній маршрут для сплавів на байдарках. Таку ідею просуває харків’янин із 40-річним досвідом спортивного туризму Ігор Удовіков. Він вважає, річку можна зробити прохідною для цих плавзасобів, а свій проєкт назвав "Харківська Венеція". Щоправда, у 2018 році, під час першої презентації, підтримки він не здобув.
Однак чоловік не зупинився і вирішив довести — це можливо. Згадує, якою була річка за часів його діда, і говорить, що до такого стану вона дійшла вже за його покоління.
"Можна ж щось і зробити, щоб річка дійсно була річкою, а не стічною канавою. Крок за кроком. Я собі так сказав: ідея рекреаційної зони — добре? Добре. Зі стежками чи велосипедними доріжками. А якщо ще додати байдарки — родзинка. Та навіть якщо це буде просто відпочинкова зона — хай так, але ж не звалище", — говорить Удовіков.
Джерело: Укрінформ
У 2021 році він наважився і зробив прохід байдаркою на експериментальному маршруті. Так, через запруди близько половини маршруту треба було проходити пішки, але потенціал є, адже для байдарки потрібно лише 40 см глибини.
"Ти пливеш, а на берегах травичка, сонечко гріє, картинка змінюється — люди відпочивають, десь художник малює… Добре ж, правда? Можна зупинитися й помилуватися краєвидами. Це маршрут вихідного дня в межах міста. Отака лінійна подорож, коли ти йдеш від точки А до точки Б, а не повертаєшся, це дуже класно", — мріє Удовіков.
Від влади просять підтримувати чистоту
Масштабної ревіталізації великих річок у Харкові не було ніколи. Увага комунальних служб прикута хіба що до окремих зон відпочинку та, звісно, до центральної набережної. Тож малі річки, хоч який би мали потенціал, лишаються за дужками.
Однак волонтери запевняють: без постійної підтримки чистоти результати їхніх зусиль просто зійдуть нанівець, а для постійного прибирання не мають можливості.
Для "Харківської Венеції", яку Ігор Удовіков торік представив міському голові, прибирання замало.
"Так, ми прибрали береги, щоб показати — ця територія має потенціал. Та надалі аматорського підходу недостатньо. Потрібно чистити дно, залучати гідрогеологів, проєктантів", — зазначив чоловік.
Запит волонтерів Мокрого Жихоря, із яким вони 1 вересня звернулися до міської ради, — надати прибраній території статус лісопаркової зони та передати її комунальникам на обслуговування.
"Ми не просимо ніяких капітальних вкладень. І, відверто скажу, пишучи звернення, ми уникали слова “благоустрій”. Не треба навіть лавочок і смітників. І асфальтових доріжок. Достатньо стежок, тут гарні ґрунти. Хай ця територія залишиться максимально природною. Спускаєшся сюди — взагалі ж не чутно міста! А у спеку тут чудово, свій мікроклімат", – розповіла Галина Краснобрижа.
Нещодавно стало відомо, що на розчищення річки Інгулець під Кривим Рогом виділять понад 600 млн грн.
Водночас українські річки цього року критично обміліли, подекуди — нижче від історичного рівня маловоддя. Через нестачу води для 300 суб’єктів господарювання обмежили норми водозабору.
