Україна має значний потенціал для розвитку виробництва біодизелю, однак нинішня модель державного регулювання не відповідає тенденціям, які вже сформувалися в Європейському Союзі. Я думаю, що зараз ми робимо неправильні кроки, впроваджуючи обов’язкові норми щодо вмісту біопалива, які вже є застарілими в Європі. Країни вже переходять від цих старих мандатів до нових".
Замість встановлення фіксованих часток біоетанолу чи біодизелю в паливі Україна має орієнтуватися на скорочення викидів парникових газів у транспортному секторі.
Як приклад – Німеччина, де регулятори не визначають обов'язковий відсоток окремих видів біопалива, а встановлюють ціль щодо зниження викидів CO₂. У таких умовах конкурують різні види палива, а попит отримують найбільш ефективні з точки зору декарбонізації рішення.
Такий підхід дозволив би українським виробникам краще підготуватися до вимог європейського ринку. Ключовим фактором для біопалива тоді стає не лише сам факт його виробництва, а й показники скорочення викидів протягом усього виробничого циклу.
Якість біопалива буде дуже важливою. А якість — це те, наскільки ваше паливо дозволяє скоротити викиди CO₂.
Замало уваги біодизелю
Ринок біодизелю в Європі становить близько 20 млрд євро. Біометан — 4–5 млрд євро, біоетанол — близько 6 млрд євро. Біодизель є найбільшим ринком, але ми приділяємо йому недостатньо уваги.
Проте для розвитку галузі Україні необхідно не лише вдосконалити регулювання, а й сформувати внутрішній ринок біопалива, який дозволить виробникам масштабувати бізнес і надалі конкурувати на ринку ЄС.
