Верховна Рада України має розглянути у першому читанні новий проєкт Цивільного кодексу України. Громадська спільнота бачить у новій редакції прямі ризики для захисту українських земель, адже, на думку активістів, кодекс легалізує незаконне привласнення державних територій – зокрема лісів, заповідників, земель водного фонду.
Як наголошують в Українській природоохоронній групі (UNCG), оновлений кодекс створить підстави, щоб "узаконити вкрадене у держави майно", і закликають народних депутатів не голосувати за законопроєкт №15150.
За оцінками екоактивістів, у випадку ухвалення документу достатньо буде перереєструвати ділянку з державним лісом, річкою чи пам’яткою археології, щоб держава та громада втратили можливість за них боротися.
По суті, буде змінено підґрунтя безлічі судових справ по всій країні, де за рішеннями суддів вдається повернути землю, яка за роки до того вибула з державної чи комунальної власності.
Розгляд у прискореному режимі
Представники громадської ініціативи "Голка" у матеріалі для "Дзеркала тижня" акцентують на поспіху, з яким просувають новий Цивільний кодекс. Йдеться про квітневу версію документу – законопроєкт №15150. Він має обсяг понад 800 сторінок, проте на розгляд парламенту його подали менш ніж за місяць після реєстрації.
Ні владні інституції, ні тим паче громадськість не мали достатньо часу, аби якісно опрацювати документ і проаналізувати наявні у ньому ризики. Посилаючись на слова представниці Мін’юсту, у "Голці" пишуть, що тексти подібного обсягу потребують кількох тижнів для вивчення. Зокрема, для попередньої версії було надано понад 200 сторінок із зауваженнями. Дев’яту книгу кодексу, як її пропонує викласти законопроєкт, раніше взагалі рекомендували виключити з фінального документу.
Пам’ятки немає в реєстрі – отже її не існує
Загроза цінним територіям криється у наданні цифровим даним переваги над реальним станом речей. Оновлений Цивільний кодекс фактично дозволить використовувати прогалини у реєстрах для набуття права власності на держземлі особливого значення.
Умовно, якщо даних про пам’ятку немає в реєстрі, то для нотаріуса чи реєстратора немає перепон для переоформлення права власності на ділянку.
Однак реєстр в Україні далеко не повний. Він має об’єднати дані про обмеження у використанні земель, проте фактично держоргани досі не синхронізували дані про велику кількість пам’яток, історичних ареалів, курганів тощо.
За інформацією Мінкульту з понад 65 тис. пам’яток археології до кадастру внесено лише 5 тис. Інші ж мають статус земель під забудову чи ведення сільського господарства, що фактично загрожує знищенню цінності ареалу.
"Усе, що не відображено в реєстрі, фактично втрачає можливість бути захищеним у відносинах із третіми особами", – коментують ситуацію у громадській спільноті.
"Непомітні" строки давності
За чинними правилами термін позовної давності починається, коли особа, держава чи громада дізнались про порушення своїх прав. Новий Цивільний кодекс змінює цей принцип докорінно. Він по суті закріплює обов’язок знати все, що є в реєстрі. І саме з моменту внесення змін до нього розпочинається термін позовної давності.
Чи спроможні держоргани серед тисяч змін встигнути помітити вибуття цінних земель – питання риторичне. Проте, якщо держава пропустить такий факт, то вже за три роки може назавжди втратити право повернути цінні території.
"Такий підхід фактично нівелює можливість захищати інтереси держави та громад, адже більшість земельних і майнових злочинів викриваються за роки після їх скоєння. Запропоновані зміни суперечать усталеній практиці Верховного суду й фактично спрямовані на її нівелювання", – пишуть у "Голці".
ЕкоПолітика раніше повідомляла, що екоексперти розкритикували національну стратегію адаптації українського законодавства до стандартів ЄС. Зокрема, до фактичної охорони природи планують перейти лише з 2033 року.
