Серед них просування виробництва чистої енергії, енергоощадливе будівництво, зменшення забруднення довкілля, розвиток біорозманіття, стійка аграрна політика "Від ферми до виделки". Є стратегія щодо біорізноманіття, яка тісно пов’язана зі стратегією "Від ферми до виделки", за якою планується частину земель с/г призначення перевести у заповідний фонд.
Слід пам’ятати, що ЄЗК – це дорожня карта, а не угода. Це політичний документ, до якого не можуть приєднатись шляхом ратифікації країни поза ЄС. Можна лише ухвалити аналогічний документ у себе в країні. Цьому великому плану дій будуть слідувати всі країни ЄС. План оновлення законодавства, згідно із регламентом ЄЗК, має завершитись у 2022 році.
Які зміни до підходів в агросекторі слід чекати в країнах Євросоюзу?
ЄЗК містить в собі багато аспектів, які торкаються АПК, головна – стратегія "Від ферми до виделки", яка охоплює весь аграрний сектор від початку виробництва до кінцевого споживача. Це потрібно враховувати. В Україні чомусь вважається, що цей план дій охоплює лише перший етап виробництва, в той час, ця стратегія починає працювати ще на етапі виробництва пестицидів та агрохімікатів.
Окрім цього, виробники мають зменшити їх застосування на 50%. Планується зменшити втрати поживних речовин у продукті щонайменше на 50%, не погіршуючи родючість ґрунтів, також є мета зменшити використання добрив на 20%, антибіотиків – на половину. Аграрний напрям передбачає збільшення площ під органічним виробництвом на 25%.
Стратегія "Від ферми до виделки" запроваджує більш стале та здорове харчування. ЄС починає впроваджувати зміни самих моделей споживання. Це і боротьба з ожирінням, пропаганда здорового харчування. Наприклад, у шкільних їдальнях буде більше овочів та фруктів, також увагу приділятимуть органічному виробництву та продуктам, виробленим за так званими "еко-схемами" – виробництво продуктів ощадливе до навколишнього середовища.
Передбачається популяризація споживання локальних продуктів виробництва. Це дасть змогу не возити товари на великі відстані та й взагалі має зменшитись ланцюг між виробником та споживачем. У стратегії "Від ферми до виделки" йдеться про боротьбу із продуктовим шахрайством, це і махінації із органічними продуктами та виробниками географічного зазначення, іншими підробками.
І ще важливий аспект: Євросоюз планує покращити доступ до інтернету в сільській місцевості. Цей крок здійснюється для розвитку точного землеробства, яке потребує зв’язку із всесвітньою мережею.
Що має знати український агроекспортер про нову зелену політику ЄС?
Взагалі на агросектор впливатиме низка документів ЄС: Хімічна стратегія сталості, Нова промислова стратегія, План дій з циркулярної економіки, Нова торговельна стратегія та Механізм карбонового регулювання імпорту (CBAM). Останнє питання найбільше турбує наших аграріїв.
Механізм карбонового регулювання має на меті заохочувати виробників переходити на виробництво з меншим викидом вуглецю. Разом з цим, в ЄС розуміють, що такий перехід супроводжується більшими витратами на переобладнання та виробництво. В той час, як виробники із сусідніх країн будуть виробляти продукцію без зайвих витрат на екологічність, а тому з меншою собівартістю. А це робить виробників ЄС не конкурентоспроможними. Аби зрівняти виробників, в ЄС планують ввести, так званий, "карбоновий податок", тобто для імпортерів, які мають значний "карбоновий слід", буде застосовуватись додаткове грошове навантаження. Спочатку в рамках цього механізму не йшлось про сільське господарство, але додати агросектор до механізму карбонового регулювання – це дуже сильно лобіюють німці. ЄС обіцяє до початку літа оприлюднити попередній перелік видів діяльності, до яких буде застосовуватись цей механізм.
Зараз ведуться перемовини із виробниками та іншими країнами, йде розробка цього механізму в рамках Світової організації торгівлі. Тому що в рамках СОТ всі мають виконувати вимоги однаково. Якщо низкою країн вводяться нові вимоги, то вони мають це узгодити із СОТ. І Україна, як член СОТ, теж апелює до цього.
В Україні працює міжвідомча робоча група щодо цього питання. До неї входять заступники міністра економіки, Міндовкілля, очолює цю групу віце-прем’єр з євроінтеграції Ольга Стефанишина. Завдання робочої групи – вести діалог з ЄС, щоб бути в курсі нових вимог та для того, щоб відстоювати свої інтереси в ЄС. В ідеалі робоча група має спромогтись до незастосування цього механізму до українських експортерів.
Як на український експорт вплине план ЄС щодо розвитку органічного виробництва?
Станом на кінець 2019 року в ЄС 8,5% земель знаходяться під органічним виробництвом. За 10 років цей показник має збільшитись в три рази. Тому з органікою виходить досить цікаво. З одного боку, ЄС поставив потужну мету щодо збільшення площ до 25% під органічним виробництвом. Це може витіснити імпортерів з європейських полиць у довготривалій перспективі. А з іншого боку, попит на органічну продукцію на Заході зростає швидше за пропозицію. Тут є місце для української органіки.ЄС планує збільшувати площі під органікою, за рахунок стимулювання росту споживання.
Це і просування, і пріоритет у державних закупівлях. Таким чином, ріст попиту має штовхати виробників переходити на органічне виробництво. Крім того, уряд ЄС не забуває про держпідтримку органічних виробників. У державному фінансуванні с/г виробників взагалі переглядається політика. Гроші переорієнтовують із підтримки звичайних с/г виробників до органіків та "еко-схем".
В довгостроковій перспективі Україна може виграти, тільки вирішивши питання ціноутворення органічного виробництва. Ми не можемо конкурувати на рівні держпідтримки з європейськими виробниками. У нас її взагалі ще не було. Тільки цьогоріч схвалено перерозподіл державних коштів в рамках с/г виробництва і вперше виділено 50 млн грн на органічне виробництво.
Також слід пам’ятати, що в нас ще не запрацювало органічне законодавство. Наприклад, спливли всі терміни, в які ми мали запустити реєстр органів сертифікації органічної продукції.
Що відбудеться, якщо проігнорувати ці зміни українським с/г виробникам? Хто може опинитись "за бортом"?
Якщо буде ухвалений карбоновий механізм і по відношенню до с/г продукції, то певно він зачепить і виробництво, і використання пестицидів. Тому що пестициди також є складовою вуглецевого сліду. Коли ми говоримо про вуглецевий слід, варто говорити про весь життєвий цикл продукту. В рамках "Європейського зеленого курсу" закладається один головний принцип, що враховує весь цикл життя продукту. При виробництві добрив, агрохімії, при їх використанні, транспортуванні відбувається викид парникових газів. Також буде звертатись увага на пакування товару. Воно має бути більш екологічним.
Якщо говорити про експортерів с/г продукції, то їм вже зараз варто замислитись над зменшенням "вуглецевого сліду" в процесі виробництва. Великим підприємствам потрібно починати рахувати викиди своїх парникових газів та розуміти, наскільки вони їх можуть зменшити у разі додаткових вимог з боку ЄС.
Додам, що деякі експерти вже кажуть, що органічне виробництво не може бути кліматично нейтральним. Цього вже не достатньо. Потрібно не тільки застосовувати екологічне виробництво, а й регенеруючі заходи.
Що має змінити на законодавчому рівні український уряд для полегшення експорту вітчизняної аграрної продукції до ЄС?
Кожна стратегія, в рамках ЄЗК, веде до змін регламентів, які Україна мала адаптувати відповідно до угоди про асоціацію. В стратегії "Від ферми до виделки" є ціль щодо скорочення пестицидів і агрохімікатів. Відповідний закон очікує другого читання у Верховній Раді. Гальмування в цьому напрямку негативно позначиться на торгівлі з ЄС.
На мою думку, в нашому уряді не оцінюють всіх ризиків від запровадження на заході ЄЗК. У нас показують статистику по використанню пестицидів чи добрив, і кажуть, що ми застосовуємо їх набагато менше, ніж ЄС хоче знизити в рамках ЄЗК. Тобто нас це не зачепить. І навіть до цих цифр нам треба дорости.
Я вважаю, що це рух у зворотному напрямку, бо і продуктивність наша набагато менша ніж в ЄС. Відповідати вимогам ЄЗК потрібно не словом, а ділом. Я би звернула увагу на стимули щодо раціонального виробництва. Треба зменшувати використання агрохімії за рахунок технологій.
