Водна безпека України ризикує опинитися під загрозою через зміну законодавства. Мова про ухвалений парламентом закон, який передає водну інфраструктури приватним суб’єктам. Екоактивісти переконані, що у майбутньому закон загрожує не лише дефіцитом питної води, а й деградацією природних водних систем.
Природоохоронна організація "Всеукраїнська екологічна ліга" звертається до Президента України із закликом накласти вето на цей законодавчий акт.
Мова про закон № 4795-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління об’єктами інженерної інфраструктури меліоративних систем". Верховна Рада проголосувала за нього у другому читанні, тож лише вето Президента здатне зупинити цей механізм.
Закон, за словами екозахисників, створить всі умови, щоб водна інфраструктура потрапила в управління десяткам операторів меліоративних систем та організацій водокористувачів.
"Це може призвести до того, що забір води для потреб меліорації здійснюватиметься без належного врахування водного балансу річок. У довгостроковій перспективі це створює ризики критичного зменшення водності, дефіциту питного водопостачання, пересихання малих річок та деградації природних водних екосистем", йдеться у зверненні "Всеукраїнської екологічної ліги".
Примітно, що до закону було багато стратегічних зауважень – від комітету з питань екополітики, експертів та Головного юридичного управління Верховної Ради. Проте, за словами активістів, вони не були враховані.
Передача функцій неекспертному органу
Передача частини функцій до органу, який відповідає за гідротехнічну меліорацію, створює ризики для реалізації державної водної політики.
Активісти наводять приклад, коли подібне розмивання функціоналу вже призвело до руйнівних наслідків. Так, через урядову постанову від 12.08.2022 р. № 714-р 39 цілісних майнових комплексів потрапили до рук Держрибагентства. Воно теоретично мало виконувати ще й функції щодо розчищення русел річок та ліквідації наслідків паводків та повеней. Проте на практиці агентство з цим не впоралося. Саме із цим, на думку природозахисинків, пов’язані постійні затоплення територій Рівненської області, зниження водності в Миколаївській області та пересихання озер в Одеській області.
Стратегічні канали можуть потрапити у приватне управління
Через зміни до Водного кодексу України закон унормовує передачу каналів державного значення до меліоративної системи. Їх просто вписали у перелік складових частин систем меліорації.
Таким чином держава втратить можливість виконувати природоохоронні функції екологічного оздоровлення, водообміну та проведення екологічного перекидання води.
Низка стратегічних каналів ще у 2015 році були віднесені до державної власності. За тогочасним висновком вони не могли бути частиною меліоративної системи, адже мають завелике значення для економіки та безпеки водопостачання.
Як приклад, канал Дніпро-Донбас. Він не має в своєму складі систем меліорації, а після руйнації Каховської ГЕС став важливим елементом у забезпеченні водою жителів Дніпропетровської та Миколаївської областей. Окрім цього, саме води цього каналу використовують для розбавлення шахтних вод Кривого Рогу перед скиданням до річки Інгулець.
"Передача каналів державного значення операторам (суб’єктам господарювання) може порушити баланс водозабезпечення, зашкодити національній безпеці в умовах воєнного стану та критичного дефіциту води в східних та південних прифронтових областях України", – наголошують у природозахисній організації.
Без оцінки впливу на довкілля
Закон дозволяє операторам водної інфраструктури не проходити процедуру ОВД для експлуатації каналу. Ця норма напряму суперечить вимогам закону "Про оцінку впливу на довкілля".
Новий закон дозволяє не застосовувати вимоги щодо необхідності проведення екологічного аудиту, надає можливість будівництва та експлуатації меліоративних систем без ОВД. За певних умов це може зачіпати території Смарагдової мережі або прибережні захисні смуги.
Підґрунтя для "водних" конфліктів
За законом, оператори меліоративних систем спочатку дають воду для зрошення полів, а вже потім – для інших потреб. Якщо води мало, вони можуть відмовити у договорі.
Через це місцева влада може не мати змоги забезпечити водою потреби громади. Крім того, частини річок і водосховищ можуть передати в управління операторам меліоративних систем, що фактично дасть їм контроль над значною частиною водних ресурсів.
Суперечність з екологічною стратегією держави
Закон суперечить стратегії державної екологічної політики до 2030 року, оскільки змішує функції охорони природи та господарського використання води.
Експерти зазначають, що розмежування цих повноважень мало б забезпечити прозорість, зменшити корупційні ризики та створити баланс між економічною вигодою, потребами населення та бізнесу і збереженням екосистем.
ООН проголосила, що світ вступив в еру тотального водного банкрутства. Як повідомляла ЕкоПолітика, майже 2 млрд людей вже живуть в умовах тотальної посухи.
