В Україні триває робота над законодавчим регулюванням пакування та поводження із його відходами. Робоча редакція нового законопроєкту, нещодавно презентована Комітетом з питань екологічної політики, передбачає стратегічний перегляд системи управління відходами – передбачуваний для бізнесу, контрольований для держави та громад. Зокрема, йдеться й про створення комплексної основи для розгортання системи розширеної відповідальності виробника (РВВ).
ЕкоПолітика підготувала для вас стислий огляд норм, які пропонують законотворці.
Також нагадуємо, 24 лютого природоохоронний комітет оголосив про старт збору пропозицій та зауважень до робочої редакції законопроєкту. Надати свої коментарі можна до 11, 17 та 23 березня залежно від розділу документу.
Частина вимог ЄС
Впровадження дієвої системи роздільного збору, переробки та рециклінгу є одним із євроінтеграційних зобов’язань держави, зокрема й за результатами скринінгу законодавства.
Представлену версію законопроєкту "Про паковання та відходи паковання" доопрацювали відповідно до Регламенту ЄС 2025/40. Він набув чинності, поки Україна розробляла власні варіанти управління відходами. Тож тепер держава має чітко визначений орієнтир.
Повне оновлення або часткові зміни?
Після створення європейського Регламенту 2025/40 Україна мала два шляхи. Перший – швидший і простіший. Йшлося про доопрацювання існуючого законопроєкту з урахуванням альтернативних законопроєктів або ж часткова імплементація через урядові постанови. Проте від такого підходу вирішили відмовитися через фрагментарність, відсутність підготовки бізнесу до єврорегламенту та необхідність періодичного перегляду.
Тож законотворці зупинилися на повній транспозиції Регламенту 2025/40 та створенні основи для системи РВВ не тільки для упаковки, а й для інших потоків відходів.
"Плануються також зміни і до закону "Про управління відходами", через які екокомітет хоче запланувати наскрізну систему РВВ для всіх відходів з можливістю внесення змін до РВВ через секторальні законопроєкти, а саме про акумулятори та батареї, електронне та електричне обладнання, шини, текстиль тощо", – розповів голова екокомітету Олег Бондаренко.
Повна транспозиція не потребуватиме додаткових законів, щоб ввести єврорегламент у дію. Також екокомітет розраховує на формування повної системи управління відходами пакування та іншими потоками відходів. Все разом це дасть більшу передбачуваність для бізнесу і дозволить адаптуватися до євронорм, якщо ті будуть змінюватися.
Що регулюватиме новий закон?
У екокомітеті наголосили, що український законопроєкт має повністю охопити усі правовідносини європейського регламенту з урахуванням інших профільних законів України.
Попередньо у структурі документу передбачено регулювання таких напрямків:
- засади управління пакованням та відходами паковання;
- вимоги до паковання;
- маркування паковання та ємностей для відходів паковання;
- стандартизація та оцінка відповідності;
- права та обов’язки суб’єктів у сфері управління пакованням та відходами паковання;
- розширена відповідальність виробника у сфері управління відходами паковання;
- депозитно-поворотна система;
- паковання багаторазового використання;
- система повторного використання та наповнення паковання;
- рециклінг відходів паковання;
- база даних і звітність;
- відповідальність у сфері управління пакованням та відходами паковання.
Українська концепція РВВ
Законодавці пропонують створення як індивідуальної (ІРВВ), так і колективної (ОРВВ) форми реалізації розширеної відповідальності виробника. Тобто передбачена можливість об’єднання виробників чи імпортерів паковання для спільної реалізації зобов’язань з управління відходами.
ОРВВ буде окремою організаційно-правовою формою, чия діяльність не спрямована на отримання прибутку. Порядок створення та функціонування цих об’єднань буде зафіксований у змінах до закону "Про управління відходами".
Для набуття чи збереження статусу ОРВВ не буде необхідності мати обов’язкову частку паковання, введеного в обіг.
ОРВВ можна буде створювати за всіма видами пакування без можливості виокремлення певних позицій. Проте за окремими типами упаковки виробники зможуть створювати депозитно-поворотні системи.
Взаємодія ОРВВ з місцевою владою
У майбутньому ОРВВ має покрити всю територію України. Проте, за словами Олега Бондаренка, ймовірно буде створена градація строків впровадження для міст з різною кількістю населення. При цьому один орган місцевого самоврядування може мати договірні стосунки лише з одним ОРВВ.
Докорінна відмінність нового проєкту від попередніх – покладання відповідальності за роздільний збір побутового сміття на громади. Організувати і фінансувати його має виконавчий орган місцевої ради.
У свою чергу, ОРВВ має самостійно організовувати та фінансувати роздільний збір комерційного паковання, а також перевезення, рециклінг та видалення усіх відходів упаковки – побутової та комерційної.
Виконання цілей – відповідальність держави, а не виробника упаковки
Законодавці відзначають, що виконання цільових показників з рециклінгу є цілями державної політики. Тож вимагати їх виконання від бізнесів є некоректним. Тож штрафні санкції щодо невиконання цілей переробки для виробників чи ОРВВ не передбачені.
Натомість документ може закріпити м’яку модель регулювання. Для цього в екокомітеті пропонують впровадити механізми моніторингу звітності, щоб визначити поточний рівень готовності виробників до імплементації європейського регламенту 2025/40. У майбутньому ця модель ще підлягає обговоренню з органами державної влади.
Перехідний період для України
Україна потребує певного часу, щоб успішно імплементувати норми Регламенту 2025/40. Тож у межах переговорної групи українські делегати обговорювали зокрема й такі "відстрочки" для держави:
- для депозитно-поворотних систем (стаття 50 (1), (2) та (11)) – 7 років з моменту вступу України до ЄС або до 31 грудня 2037 року;
- для обов’язкових цільових показників з рециклінгу (пункти a та b статті 52(1)) – 5 років з моменту вступу України до ЄС або до 31 грудня 2035 року;
- для обов’язкових цільових показників з рециклінгу (пункти c та d статті 52(1))– 7 років з моменту вступу України до ЄС або до 31 грудня 2037 року.
Відтермінування для повного виконання норм цих статей не означає, що країна має зупинити роботу з управління відходами.
"Україна та суб’єкти господарювання мають протягом цього періоду розвивати інфраструктуру роздільного збору, залучати інвестиції, підвищувати обізнаність населення, розвивати законодавство, створювати нові механізми – все, що має бути спрямоване на створення цілісної системи й інфраструктури по роздільному збору, сортуванню, переробці, рециклінгу відходів пакування і, відповідно, запобіганню надмірному захороненню відходів", – наголосив Олег Бондаренко.
Поки в екокомітеті не готові назвати терміни переходу для виконання цілей щодо пакування та повторного використання. Ця тема потребує консультацій із виробниками, оскільки на них накладається велика кількість зобов’язань.
Подальший шлях законопроєкту
До 23 березня триватиме збір зауважень та пропозицій. Їхній фокус буде на уточненні термінології, практичних нюансів впровадження закону та перехідних періодів, необхідних суб’єктам господарювання. Після збору всіх пропозицій до тексту законопроєкту його буде фіналізовано.
Щодо спірних питань парламент планує консультуватися з Європейською Комісією.
У підсумку презентації законопроєкту та його обговорення з громадськістю, експертами та місцевими громадами маємо зазначити – в деяких аспектах він поблажливіший до виробників, ніж до громад.
Зокрема, основна критика стосувалася покладання відповідальності за збір на громади, що особливо може вдарити по маленьким та віддаленим населеним пунктам. Як зазначають експерти, це руйнує ключовий принцип "забруднювач – платить".
Також маємо наголосити, що презентація законопроєкту відбувалась до публікації його тексту.
